Президент Володимир Зеленський звільнив генерала 57-річного Віктора Муженка з військової служби. У зв'язку з організаційними заходами, з правом носіння військової форми одягу, ідеться в указі на сайті глави держави від 2 серпня.
Генерал армії Віктор Муженко має 36 років військового стажу. З липня 2014-го був керівником Генштабу Збройних сил України. У травні після президентських виборів написав рапорт і був звільнений із посади. На його місце призначили генерал-лейтенанта Руслана Хомчака, який очолював операцію зі взяття Іловайська на Донеччині.
— Нашими військовими керують політики. Коли змінюється влада, міняється й військове керівництво. Чи якісні зміни, покаже час, — каже колишній заступник керівника Генштабу Ігор Романенко, 64 роки.
— Такого рівня посади, яка була в Муженка, у нас більше немає. Звільнення з армії логічне, хоч і болюче. За радянських часів була так звана райська група. Маршалів СРСР залишали на посадах довічно. Це ненормальна практика. На Заході такого немає.
Наш досвід бойових дій унікальний. У світі немає іншої армії, яка так довго воювала б зі збройними силами РФ. Деталі цього протистояння цікаві Північноатлантичному альянсу. Досвід Муженка треба проаналізувати. Зібрати військових, науковців, істориків із Національного університету оборони, дослідницьких інститутів. Поставити завдання Муженку все їм детально описати й підкріпити документами. Нормальний підхід передбачає вивчення і поразок, як під Іловайськом (у боях за місто з регулярною армією РФ у серпні 2014 року загинули 366 бійців, за даними прокуратури. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради встановила, що до трагедії призвели проблеми в організації оборони країни, незапровадження воєнного стану, помилкові рішення тодішнього міністра оборони Валерія Гелетея та начальника Генштабу Віктора Муженка. — ГПУ). Треба зробити висновки.
2014-го Росія планувала захопити дев'ять областей, починаючи з Сумщини через південний схід, Одесу й до самої Бессарабії. Це не здійснилося. Зокрема й завдяки Муженку. Але в ньому залишилося багато радянського. Військове керівництво нашої країни виросло на неухильному підпорядкуванні політичній верхівці, що та не творила б.
У боях за Донецький аеропорт на тактичному рівні ми більше втрачали, ніж отримували. А людей змушували там перебувати. Доки ворог не підірвав будівлю й півсотні поховав у завалах. Це було політичне рішення. Військовому керівнику треба перестати казати політикам "так точно". А мати своє бачення та відстоювати його.














Коментарі