У червневому звіті "Стрімкий дрейф Києва у бік Москви" експерт Шведської агенції оборонних досліджень Якоб Геденскоґ написав: "Мультивекторна політика президента Кучми була замінена одновекторною політикою Януковича". Ці слова підтверджуються частими робочими і неофіційними контактами російського й українського керівництва.
Це нове зовнішньополітичне прямування України нищить результати 20-річного консенсусу української еліти, яка бачила своє майбутнє в євроатлантичній спільноті демократичних націй. Експерт по Росії та Євразії Джеймс Шерр із Королівського інституту міжнародних відносин зазначає, що одними лише харківськими угодами, "підписаними абияк, надзвичайно некомпетентно, агресивно і нашвидкуруч", Янукович змінив напрямок розвитку України з 1991-го: "Не Ющенко визначив дату — 2017-й, коли Чорноморський флот мав піти з України. Це зробив Кучма. Його багатовекторна політика мала поглибити дружні відносини з Росією на основі прагматичних розрахунків і крок за кроком наближати Україну до входження в євроатлантичну систему".
Так само Янукович є президентом, який негативно ставиться до ідеї членства в НАТО. Це при тому, що до програми "Партнерство заради миру" Україна приєдналася у січні 1994-го, а Кучма формалізував саму ціль членства в Альянсі 2002-го. Через два роки навіть прагнув отримати План дій щодо членства (ПДЧ). Іронія долі — тодішнім прем"єр-міністром був Віктор Янукович. Цей важіль був потрібний Кучмі, щоб змусити Москву поважати територіальну цілісність і суверенітет України й підписати угоду про визнання кордонів. Але нині Янукович відмовився від "карти НАТО" і зробив ще два кроки.
По-перше, він відновив співпрацю розвідувальних служб України та Росії, на вимогу Кремля заблокувавши майже 20-річні стосунки Києва з Альянсом.
Якщо Янукович потрапить у халепу з Росією, кого він зможе мобілізувати на захист країни?
Відбувається надто різкий зсув: припинилася співпраця розвідувальних служб України і НАТО, фактично згорнуті реформи в армії, у Міністерства оборони та СБУ повернулася "стара гвардія", а всі недоліки міждержавної угоди 1997 року про Чорноморський флот перекочували у нову, подовжену до 2042-го. Якщо Янукович потрапить у халепу з Росією, кого він зможе мобілізувати на захист країни? Хто стане за його спиною?
По-друге, підіграв ідеї свого російського колеги Дмитра Медведєва щодо Європейської системи безпеки. Москва зараз розвиває план усунути НАТО і США з Європейського континенту.
Позаблоковий статус сучасної України безсумнівно застарів для епохи "після "холодної війни". Серед його прихильників обмежене коло представників української еліти, експертів та політиків. Україна при цьому дозволяє розміщувати постійну російську базу в Криму, хоч у нейтральній країні не може бути іноземних військових баз. Має рацію Геденскоґ, коли каже: "Медведєв не вбачає в "позаблоковому" статусі України нічого іншого, крім перехідного етапу на шляху до її майбутнього приєднання до Організації договору про колективну безпеку СНД".
На військові потреби нейтральні країни витрачають понад 4% валового внутрішнього продукту, оскільки вирішують питання безпеки виключно своїми силами. Київ нині фінансує військо лише 1% ВВП, і про збільшення видатків мова не йде.
Мінусів у зовнішній політиці президента Януковича більше, ніж плюсів. Найбільший з них — надто висока ціна за нормалізацію відносин із Росією. Президент не усвідомлює загроз суверенітету країни. Кажучи "ні" ідеї членства в НАТО, він підтакує перспективі входження в Євросоюз. Але це лише завіса для справжнього пріоритету зовнішньої політики Януковича–Росії.
17 
1
Коментарі
5