Прем"єр-міністр Віктор Янукович сьогодні їде до Брюсселя. Він очолить українську делегацію на засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом. І хоча в Європі нового українського прем"єра сприймають загалом дуже прохолодно, тепер йому можуть бути навіть раді.
Багато років Київ у своїх відносинах з Євросоюзом нагадував професійного жебрака, що смикав Брюссель за рукави з вимогами так званих членських перспектив. Тобто офіційної згоди на приєднання до ЄС у майбутньому, наприклад, через укладення Угоди про асоційоване членство. Причому політика ця не мінялася незалежно від того, що відбувалося в самій Україні: брутальне порушення виборчих прав, безцеремонне придушення свободи висловлювань і демократії загалом, приєднання до Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном і Білоруссю.
Україні такі домагання жодних результатів не давали, а Євросоюз відчутно дратували.
Віктор Янукович членства в Європейському Союзі навряд чи проситиме. Принаймні, за півтора місяця свого прем"єрства він жодного разу публічно про це не згадав. У Польщі пряме запитання про членство України в ЄС і НАТО проігнорував. Янукович говорить загальними фразами — про європейську інтеграцію і так далі. Власне, для прем"єра від коаліції Партії регіонів, комуністів та соціалістів замовчування теми членства в Євросоюзі є цілком природним.
Якоїсь трагедії тут немає — шкоди відносинам України з Європейським Союзом це точно не заподіє. А симпатій ненав"язливому Януковичу може у Брюсселі навіть і додасть.
Багато років Київ нагадував професійного жебрака
Наступного року мають розпочатися переговори про укладення між Україною та ЄС нового базового договору. Нинішня Угода про партнерство і співробітництво втрачає чинність 2008-го. Рожевою українською мрією було добитися визнання членських перспектив саме в новому документі. Однак у Євросоюзі для цього потрібна згода всіх країн-членів, а її поки що й близько немає. Отож незалежно від того, хто був би в уряді та коаліції, говорив би прем"єр про членство в Євросоюзі чи ні — результат був би однаковим. Тому що швидше Київ з цим заспокоїться й зосередиться на реальному зближенні з ЄС, то буде краще.
— Прямої вказівки на перспективу членства в Євросоюзі не буде, — каже про майбутню угоду з ЄС директор Центру миру, конверсії і зовнішньої політики Олександр Сушко, 32 роки. — Думаю, запишуть якесь обтічне формулювання про інтеграцію України в ЄС, але без слова "членство". Власне, для нас зараз набагато важливішим є отримання конкретних, зокрема фінансових механізмів, які дозволять в недалекій перспективі підтягти Україну до стандартів Євросоюзу.
Справжнє ж ставлення уряду Віктора Януковича до відносин України з Євросоюзом засвідчать його справи. Незважаючи на те, що формально зовнішньою політикою керує Віктор Ющенко, роль прем"єра та уряду тут дуже велика.
Перша і цілком досяжна сьогоднішня мета у відносинах України та ЄС — створення зони вільної торгівлі. Для українського бізнесу це відкриє вихід на 450-мільйонний європейський ринок. Але передумовою початку переговорів про зону вільної торгівлі є вступ України до Світової організації торгівлі. Та ні президент, ні прозахідний міністр закордонних справ Борис Тарасюк пришвидшити його не можуть: це справа уряду та парламенту.
— Дії уряду дещо насторожують: є заклики до перегляду непростих домовленостей, досягнутих за останні десять років, — каже директор міжнародних програм Центру Разумкова Валерій Чалий, 35 років. — Є відмінності у поглядах Януковича й Азарова. Тому все буде непросто. Завершення всіх необхідних для вступу до СОТ процедур до кінця цього року, як записано в Універсалі національної єдності, видається не надто реалістичним.
Зрештою, багато залежатиме від політичної волі Віктора Януковича та його уряду. Вступу до СОТ протидіють деякі бізнесові групи всередині України, а також Росія. Поки що реальні погляди прем"єра на приєднання до СОТ і на співробітництво з Євросоюзом досить нечіткі. Можливо, Янукович роз"яснить щось сьогодні. Хоча в українських високопосадовців завжди була одна погана звичка: у Брюсселі говорити те, що приємно Європі, а в Москві — що хоче чути Росія. У Сочі Янукович уже відзначився заявами про статус російської мови. Що скаже у Брюсселі?
4 
1
Коментарі