Польща не буде "адвокатом" України в Європі

Перший для президента Польщі Анджея Дуди візит в Україну міг стати головною подією нинішнього тижня. Однак ніхто і ніщо не здатне суперничати з нашими гучними внутрішніми скандалами. Та й стан відносин із Польщею далеко не такий, щоб президентські перемовини були великою подією.

Формально все ніби добре. Президенти обох країн повторили засмальцьовані фрази про стратегічне партнерство. Дуда підтвердив позицію Польщі щодо санкцій проти Росії. Повідомили про надання Україні фінансової допомоги. Схвалили подальше створення литовсько-польсько-української бригади. Дуда дуже дипломатично згадав про проблему неповернення податку на додану вартість — експортерам і відібраних ще за радянських часів костелів — католицьким громадам.

Однак справи далекі від ідеалу.

На європейському напрямі зовнішньої політики офіційний Київ за Порошенка повністю зорієнтувався на Берлін і Париж, а багато в чому й підконтрольний їм. За дзвінком німецького канцлера Меркель чи французького президента Олланда в нас можуть за ніч відкоригувати законопроект про зміни до Конституції або погодитися на поновлення енергопостачання Криму. Порошенко кілька місяців тому рішуче й публічно відкинув спробу Польщі долучитися до "нормандського формату" урегулювання на Донбасі, де, крім України, беруть участь Росія, Франція та Німеччина. Ясно, що Кремль навряд чи допустив би туди Варшаву, але Україна могла б підіграти амбіціям поляків і зіграти на них. Або принаймні не бути в цьому речником Путіна.

Практично немає шансів на встановлення тісних особистісних стосунків між Порошенком і Дудою, що дуже допомагало б досягненню зовнішньополітичного унісону там, де є взаємний інтерес. Польський президент зустрівся з українським лише на четвертий місяць після вступу на посаду, і це показово.

Польща знову перетворюється на хіба що формального "адвоката України в ЄС". З тієї причини, що Варшаві бракує аргументів на підтримку Києва на зовнішній арені. Певний час після Революції гідності був ентузіазм щодо "нової" влади, сподівання на її волю і спроможність до побудови європейської країни. Тепер із цим все зрозуміло, й відстоювати інтереси корумпованої, неефективної, зануреної у внутрішньополітичні чвари держави Варшава навряд чи буде.

×