Політик більше не може бути батьком нації

Початок нових епох завжди приносить нове невідоме в людські суспільства.

ХІХ століття принесло людей без минулого, але з грішми, освітою та розумом. Їх на­звали "буржуазією". Вони змінили світ, яким раніше керували люди з майбутнім – аристократія чи духовенство.

ХХ століття принесло масу, тобто "людину без властивостей". Ці люди без властивостей раптом чогось захотіли й отримали голос. Вони наповнили країни, як великі потоки й рухи. Замість стабільних ієрархій з'явилися нестабільні рухи людей, яких треба було кудись вести. Тому прийшли їхні поводирі – вожді, фюрери, дуче, провідники.

Сьогодні маємо теж нове невідоме – масу з обличчями й безліччю властивостей. Вона рухається в різних напрямках. Не хоче ніякого "фюрера" і навіть "лідера". Безліч малих мереж, кожна з яких хоче бути автономною й унікальною.

Популізм – поки що квола спроба відповісти на це нове невідоме.

Політика нині стає геть іншою. Сьогоднішній політик не може бути батьком нації чи її провідником, бо всі рухаються в різних напрямках. Усе, що він може, – спробувати дати людям відчуття автономії. Спробувати ці безлічі мереж хоч якось поєднати.

×