"Пік популярності Путіна минув"

 

Минулої суботи на Болотну пл. у Москві вийшли до 50 тис. людей. Протестували проти фальсифікацій результатів виборів до Держдуми. Численні мітинги відбулися і в інших містах Росії. Кремлівська влада почала підпускати до себе політичних конкурентів, уважає директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, 65 років:

— Мітинг у Москві був наймасовішим за останні 20 років. Російська влада зберігала спокій. Принаймні дала доручення силовим структурам діяти надзвичайно обережно. За що поліцейські отримали подяку від протестувальників. Усе це дуже нагадувало помаранчеву революцію 2004-го. У посібниках із проведення "кольорових" революцій чітко прописано: силовики вас не чіпають — подякуйте їм. Люди прийшли на мітинг із білими стрічками. Схожі знаки розрізнення — помаранчеві, біло-блакитні — були на майданах 2004-го. Тобто опозиціонери мали сценарій.

Ви вірите, що цей сценарій розробили американці, як заявив російський прем'єр Володимир Путін?

— Гадаю, його писали і серби, і грузини, і наші політтехнологи. Така собі інтернаціональна компанія фахівців із підготовки мирних протестів. Не виключаю, що технологію розробили у силових структурах Сполучених Штатів та деяких європейських країн. Але навряд чи вони серйозно розраховують повалити владу Путіна. Швидше — розхитувати його режим. Оскільки сильну Росію геополітично і традиційно сприймають як загрозу. А ядерного паритету із США ніхто, крім Москви, не має.

Чого хотіли досягти цими мітингами?

— Щоб опозицію помітили — це перше. І зруйнувати самовпевненість російської влади. Це важливий урок для неї. Як, до речі, і для української: треба починати реформу політичного режиму. Але щоб її провести, спочатку слід забезпечити певну стабільність.

Чи можна контроль ситуації владою назвати інакше — закручуванням гайок?

— Так, це точне означення, але масштаби репресій не будуть великі. Російська влада могла заборонити мітинг за чесні вибори на Болотній площі, створити перепони під час проведення — але утрималася від цього. Більше того, погодила місце наступного мітингу 24 грудня, на проспекті академіка Сахарова в Москві. Отже, в неї є контрсценарій. У її діях проглядаються ознаки готовності до змін політичних інституцій.

Які це ознаки?

— Раніше режим і близько не підпускав до себе політичних конкурентів. А зараз бачимо, що на політичну арену вийшов "дядя Стьопа" — Михайло Прохоров (ліберал зі статком $18 млрд, балотується у президенти. Має зріст 2,05 м. — "ГПУ"). Гадаю, це висунення відбулося за згодою Кремля. Й Олексій Кудрін (екс-міністр фінансів. — "ГПУ"), ймовірно, до нього приєднається. Ця команда може справити на росіян сильне враження, бо стане зрозуміло, що реальний вибір — можливий.

На що тоді може розраховувати опозиція?

— Консолідованої російської опозиції зараз немає. Колишній союзний президент Михайло Горбачов говорить одне, Борис Нємцов із Партії народної свободи — інше, лідер Націонал-більшовицької партії Едуард Лимонов — своє. Важко уявити єдину опозицію, яка об'єднала б лібералів і націоналістів.

У Лівії її теж не було, але Каддафі це не допомогло втриматися.

— Там також працювали певні сценарії. Утім, вони — не основне. Потрібне тло, на якому ті сценарії могли б розвинутися. Неможливо створити протести з нічого. Так, на вулиці вийшли багато незадоволених режимом Путіна. Водночас чимало людей були там просто за нагоди. Їм не страшно, бо найбільше, що можеш дістати за свій вихід, — кілька діб у поліційному відділку і славу "борця з режимом".

Протести можуть спалахнути з новою силою після обрання Путіна президентом?

— Для чималої кількості людей у селах, містечках стабільність важить набагато більше, ніж революція чи свобода. Вони не хочуть повторення 1991-го. А жителі великих міст, головна потуга опозиції, які вже заробляють добрі гроші, володіють власністю, — і не хочуть цього втрачати. На мітингах практично немає пролетарів, безробітних. Тож у влади досить великий потенціал для стримування протестних рухів. Рейтинг Путіна досі не менше 50 відсотків. Так, пік популярності минув, але швидкого падіння рейтингу не буде. Як і наступного, після виборів 2018 року, терміну для Путіна — він це розуміє. Тому відразу після перемоги на виборах станемо свідками важливих змін політичної системи Росії. З'являться нові політики здебільшого право-ліберального спрямування, які витіснять з протестної ніші лівих і правих радикалів.

Ці зміни можуть вплинути на відносини з Україною?

— Коли є чимало проблем і в Росії, й у Білорусі, то під питання ставиться майбутнє Митного союзу. Ситуація динамічно змінюється і в Євросоюзі. Тому Україні не варто безоглядно рватися чи до Росії, чи на Захід. Треба зробити певну паузу в інтеграційних спрямуваннях, подивитися, чим у них усе закінчиться. І тоді робити кроки, обґрунтовані економічною доцільністю. Скажімо, залучати інвестиції і з Європи, і з Росії.

×