На сторінках інтернет-видання "Українська правда" 48-річний Володимир Чемерис, член правління громадської організації Інститут "Республіка" написав про свої передчуття соціальної революції в Україні. Текст публікуємо зі скороченнями.
"Непопулярні" реформи, про необхідність яких нам безперервно говорять із телевізійних екранів і газетних шпальт, триватимуть доти, доки в Україні триватиме всевладдя капіталу.
Але часом Україну прориває протестами проти такого стану речей. Так було за часів "України без Кучми" і 2004-го. Усі ці акції являли собою протестний рух тих, хто прагнув соціальних змін.
Сьогодні ж до влади прийшла нова партія великого капіталу — Партія регіонів. Вона розпочала нову хвилю ринкових реформ, і вже влітку–восени 2010-го активізувалася боротьба українських громадян за свої соціальні права: у жовтні студенти провели масштабні акції проти платних послуг у закладах освіти, незалежні профспілки виступили проти проекту Трудового кодексу, а на деяких підприємствах відбулися страйки. А в листопаді на майдани Києва та обласних центрів вийшли дрібні підприємці з вимогами до президента ветувати Податковий кодекс.
Українці виступили проти порушення своїх громадянських прав: у травні харків'яни протестували проти вирубування дерев у парку імені Горького під комерційні проекти, у червні молодь провела низку акцій проти перетворення України на поліцейську державу, а громадські активісти не допустили ухвалення законопроекту №2450, спрямованого проти свободи мирних зібрань.
Протест проти Податкового кодексу є найбільш масовим із 2004 року. І в цьому протесті дрібні підприємці, напевне самі того не усвідомлюючи, виступили проти великого капіталу. І цей протест має великі шанси на успіх. Успіх у тому сенсі, що правлячий клас змушений буде внести суттєві зміни в Податковий кодекс, або й скасувати його взагалі.
Усі соціальні виступи 2010 року досягнули певного успіху, при чому (!) без керівної і спрямовуючої ролі політичної опозиції.
Дуже важливо, що, на відміну від 2004-го, протести відбуваються не під гаслами приведення до влади доброго царя. Поки що маємо розрізнені виступи різних соціальних груп зі своїми вимогами. Більшість робітників, студентів та інтелігенції не підтримують виступів дрібних підприємців. Як, зрештою, дрібні підприємці не підтримали виступи інших.
Ситуація в Україні нині така, що у випадку, коли будуть поставлені не часткові, а загальні вимоги соціальних перетворень, зможемо отримати широкий протестний рух. Тоді зможемо посягнути і на зміну соціальної системи в Україні. Тобто на соціальну Революцію, про необхідність якої говоримо ось уже 10 років — із часу "України без Кучми".
Але для цього треба зробити перший крок — створити координаційну раду незалежних профспілок промислових робітників і бюджетників, об'єднань студентів і дрібних підприємців. І тоді: "El pueblo unido, jamas sera vencido"! (Об'єднаний народ — непереможний. Чилі, 1970 рік).
2 
1
Коментарі
3