Лідер гурту "Тартак" Сашко Положинський, 33 роки, говорить про свою відмову балотуватися в депутати, причини післяреволюційного розчарування та новий альбом "Сльози та соплі".
Це правда, що деякі партії пропонували тобі балотуватися, а ти відмовився?
— Пропонували. Але якось несподівано, в останній момент. Отож вирішувати треба було терміново. Я радився з людьми, вивчав ситуацію, аналізував. Зрештою вирішив, що зараз балотуватися немає сенсу. Щоб не кинути тінь на рух "Не будь байдужим", який ми розпочали. Його метою є українізувати Україну. В рамках цієї акції ми позиціонуємося неполітичною силою.
Чи пропонують групі "Тартак" підтримувати своїми виступами якусь партію, і як ви до цього ставитеся?
— Серед сил, які нам це пропонують, немає такої, якій би симпатизував весь гурт "Тартак". Адже колектив — це не тільки я. І треба враховувати інтереси всіх.
З іншого боку, ми побачили, що немає абсолютно "чистих" партій. На жаль, кожна політична сила так чи інакше переслідує власні цілі. Інтереси України, українського народу на першому місці не стоять. Я кажу про впливові політичні сили, у яких достатньо фінансових можливостей для організації концертних турів.
Виступи артистів
не здатні суттєво вплинути на вибір людей
Та й я вважаю, що всі ці виступи артистів не здатні суттєво вплинути на вибір людей. Якщо хтось свідомо підтримує певну політичну силу, то запроси його на 250 суперкласних концертів іншої — він своєї позиції не змінить.
Але якщо ми навіть і поїдемо співати за когось, хто більш-менш відповідає нашим політичним поглядам, — це буде не стільки через нашу підтримку цієї політичної сили, скільки через зовсім інші міркування.
Передвиборні тури є реальною можливістю підзаробити. Для українських музикантів це досить важливо. Адже на відміну від музикантів всього світу наші заробляють не з продажу дисків, касет чи альбомів, а з концертів.
З іншого боку, такі тури — це унікальна можливість поїздити з концертами. Набути ще досвіду, підвищити свій професійний рівень. До того ж, це ще й можливість приїхати в ті міста, в які просто так не приїдеш. Бо там ніколи нічого не відбувається.
Як щодо післяреволюційних розчарувань — на Майдан знову вийшов би?
— Звичайно. Дуже прикро, що помаранчева революція так і лишилася помаранчевою. Сподівався, що вона стане жовто-блакитною, чи блакитно-жовтою, національною революцією. На жаль, такою не стала. Гадаю, що для більшості учасників тих подій основне розчарування саме від цього.
Хоча не можна сказати, що все було марно, що нас вкотре обдурили. Такої атмосфери, емоційного вибуху, піднесення, віри, надії й любові, які панували на Майдані, в моєму житті не було. Дуже шкодую, що все це минуло разом із самими подіями. І, зрештою, не стало якимось національним вибухом, що привів би до справді незалежної України, істинно національного курсу її розвитку.
Дуже прикро, що помаранчева революція так і лишилася помаранчевою
Утім, багато позитивних змін є. Хай і не в тих обсягах, на які ми розраховували й розраховуємо досі. Говорити про те, що все це було даремно, не можна. Тим більше, що значною мірою ми самі є причиною того, що зараз маємо такі результати. Бо швидко заспокоїлися. Вийшли, побули місяць і все. Стали чекати з моря погоди. А повинні були продовжувати цю революцію до перемоги: нагадувати владі, контролювати, підштовхувати, допомагати, коли треба. Зараз питати тільки з президента чи політиків не можна. Всі трохи винні. Хоча політиків справді час міняти, приводити нову владу.
Чим найближчим часом плануєте потішити своїх фанів?
— До виборів плани гурту "Тартак" дуже розмиті. Але після них серйозно візьмемося за створення свого наступного альбому пісень про кохання "Сльози та соплі". Звичайно, далеко не всі з тих пісень будуть серйозними — про це свідчить назва. Крім того, плануємо ще відзняти й запустити в ротацію кілька кліпів на альбом "Тартак"–"Гуляйгород". Хочеться поїздити з цією концертною програмою.
4 
1
Коментарі