Трьома китами української феросплавної галузі є величезні заводи у Нікополі, Запоріжжі та Стаханові. Ці підприємства забезпечують Україні третє місце на світовому ринку феросплавів. Флагман галузі Нікопольський завод дає 20% світового виробництва. І саме це підприємство зазнає найбільших утисків.
Останні роки були вкрай важкі для вітчизняних феросплавників. Торік 1 грудня Запорізький та Стахановський заводи загасили свої печі. Це сталося через захмарні тарифи на електроенергію — значно вищі, ніж в іноземних конкурентів. В Україні 1 МВт/год. коштував $93. Тоді, як в Індії — $65, Китаї — $60, США — $50, Норвегії — $38 тощо.
1 березня цього року надійшла обнадійлива новина для всієї української економіки — Запорізький і Стахановський заводи запрацювали. Чиновники виконали постанову прем'єр-міністра Миколи Азарова піврічної давності про те, щоб феросплавникам Запоріжжя й Стаханова розраховували тарифи на рівні економічно обґрунтованих. Тобто в межах $62-67 за МВт/год. Проте не знизили тарифи для заводу в Нікополі.
— На Нікопольському заводі згадують, як у 1980-ті сніг у місті ставав чорним. А зараз, завдяки роботі нових газоаспіраційних установок, сніг лишатиметься білий, аж поки не розтане, — каже гендиректор Нікопольського заводу феросплавів, заслужений металург України Володимир Куцин. — Зараз і в помині нема тих димів, що колись огортали металургійний гігант. Дивлячись на наші труби, навіть не зрозумієте — працює завод чи ні. Можна й не помітити, коли завод припинить роботу взагалі, — жартує.
Підстав для тривожних думок у гендиректора вистачає. НЗФ хоч і не зупиняв роботу, як підприємства в Запоріжжі чи Стаханові, однак торік випуск феросплавів знизився на 14,6%. У деякі місяці падіння виробництва становило до 40%.
Скорочення випуску продукції було й 2011 року — на 15,8%. Збитки заводу 2011-го — 2,8 млрд грн.
Причини труднощів феросплавників ділять на об'єктивні та суб'єктивні. До перших треба віднести те, що на світовому та вітчизняному ринках і надалі знижується попит на сталеливарну продукцію. Це автоматично призводить до зменшення попиту на феросплави. Друге, Національна комісія з регулювання енергетики підвищує промисловості тарифи на електрику не особливо цікавлячись, що станеться з підприємствами.
Ось статистика зростання вартості електроенергії:
2010 року — на 30,9%;
2011-го — на 21,4%;
2012-го — на 10,8%;
з 1 січня 2013-го — на 1%;
з 1 березня 2013 — на 3,8%.
Отож, коли в Запоріжжі й Стаханові феросплавники отримали рятівні економічно обґрунтовані тарифи, у Нікополі — навпаки. На НЗФ з 1 березня обсяг виробництва зменшили на 20%. І це, як кажуть в адміністрації підприємства, не межа.
Зрозуміло, чергове подорожчання електроенергії ще погіршить конкурентоспроможність продукції Нікопольського заводу. І дарма, що вона практично найякісніша в світі. Металургійні компанії останнім часом охочіше купують хоча й не дуже якісні, проте дешевші феросплави.
Розуміння того, що Нікопольський завод — містоутворююче підприємство, змушує його адміністрацію боротися за виживання. Замість зупиняти весь завод, там лише загасили кілька печей.
Але ж нинішні енерготарифи не дають привід для серйозного оптимізму. Цьогоріч очікують здорожчання електроенергії ще на 9,3%.
Важливо, що нікопольські феросплавники не сидять склавши руки. Не сподіваються лише на полегшення в тарифах. НЗФ — найпотужніше підприємство феросплавної галузі України (його доля на світовому ринку — до 20%) та й серед вітчизняних лідерів інвестування в модернізацію і енергозбереження.
Так, завдяки використанню добутого під час плавки ферогазу, завод споживає менше природного газу — на 30-50 млн "кубів" щороку, це 140-233 млн грн. Також НЗФ суттєво зменшив споживання води та електроенергії — до 460 тис. кубометрів на рік. Економія — приблизно на 1 млн грн. Знизили на підприємстві використання електроенергії: на технологічні потреби — до 5%, силової електроенергії — на 10%. Підприємство щороку інвестує 200-300 млн грн в капремонти, модернізацію, придбання нового обладнання, екологічні заходи. І це повертається сотнями мільйонів гривень, зекономленими на споживанні ресурсів.
Елементарна логіка підказує — державі та її бюджету вигідно, щоб тарифи для Нікопольського заводу феросплавів стали такими, як і для Запорозького та Стахановського. Адже завдяки зростанню обсягів виробництва й, відповідно, споживання електроенергії — НЗФ платив би "Енергоринку" на 30-40% більше. Натомість із підприємства, що зупинилося, ніхто не отримає жодної копійки.
3 
1
Коментарі
2