Рішення російського президента Володимира Путіна призупинити виконання Росією Договору про звичайні збройні сили в Європі з військового погляду оцінять експерти. З політичного погляду й без зайвої політкоректності це можна назвати банальним шантажем, розрахованим на дві цільові аудиторії.
Перша — російський виборець. Він мусить повірити в те, що Росія Путіна "встала з колін" і стала впливовою світовою державою, якій ніхто не може вказувати.
Друга аудиторія — не міфічний Захід, а цілком реальна адміністрація президента США Джорджа Буша. Йдеться про систему протиракетної оборони, яку Сполучені Штати розгортають у Європі. Для протидії цьому у Росії, насправді, не дуже багато засобів.
Усі знають, що "хлопці між собою домовляться"
У Москві чудово розуміли й розуміють, що з військового погляду на сьогодні ця система нічим Росії не загрожує. Але з погляду військово-політичного перешкоджає можливим спробам власного впливу.
Ще кілька років тому Росія твердо вимагала права вето на рішення НАТО. Цього, звичайно, не сталося й не могло статися, але торг ніхто ніколи не скасовував. І виходить, що зараз він триває. Важко сказати, на чому насамперед грає російський президент — на залежності європейських країн від імпорту російських енергоносіїв чи на страсі перед ядерною Росією.
Утім, ніхто по-справжньому у війну грати не збирається. Було б навіть дивно, якби російські чиновники й російський бізнес розпочали реальну "холодну війну" проти Заходу, нібито вороже налаштованого до Росії. Адже тоді теперішня російська еліта мусила б утратити свої банківські рахунки, нерухомість, яхти, відпочинок на фешенебельних курортах, престижну освіту для своїх дітей. Їм є що втрачати, а відтак — торг і тільки торг.
Можливо, цим і пояснюється досить спокійна реакція ілюзорного Заходу на останній російський випад. Усі знають, що "хлопці між собою домовляться". І все буде гаразд.
Хіба що доведеться пожертвувати рішеннями Стамбульського саміту ОБСЄ про вивід російських військ із Придністров"я і Закавказзя. Але треба ж "хлопцям" залишити право на якийсь моральний приз. Тим більше, що ні ЄС, ні НАТО зовсім не прагнуть долучитися до остаточного врегулювання у "гарячих точках" колишнього СРСР.
Кому може погрожувати Росія, нарощуючи війська на своїх кордонах? Тільки Україні, Білорусі й Молдові. Вірніше, вразливим верствам їхнього населення. Латвія, Литва, Естонія знаходяться під захистом НАТО. Грузія й Азербайджан тут не є настільки цікавими.
Не буде дивним, якщо результатом стане зростання підтримки українським населенням вступу до НАТО. А може, до цього все й готувалося?
5 
1
Коментарі