Мовне питання задало почин новому політичному сезону. Кінець літа ознаменувався резонансною постановою Кабміну, якою було реанімовано питання статусу російської мови.
У центрі події був Микола Азаров, не остання людина в Партії регіонів і друга — в уряді. Це свідчить, що весь гармидер не зчинився просто так. "Регіони" підняли проблему свідомо. Тому постає абсолютно резонне запитання: навіщо було ятрити старі рани? Що з цього хотіли отримати прагматики з "донецької" партії?
Очевидно, постановка проблеми мала дві мети. Перше — продемонструвати реальне ставлення прем"єра і його команди до президента. Мовляв: домовленості з тобою для нас нічого не варті. Друге — реабілітуватися перед своїм наелектризованим до межі електоратом, який, мабуть, не з великим захопленням сприйняв підписання Януковичем Універсалу на принципах і засадах президентської команди. За це, до речі, лідерові Партії регіонів уже дісталося на горіхи від Наталії Вітренко.
Навіщо було ятрити старі рани?
Отож можемо зробити висновок, що мовне питання було відкрите "регіоналами" лише для вирішення тактичних і тимчасових завдань. Іншими словами, виключно як технологічний хід для вирішення ситуативних завдань. Але постає запитання: чи не заважку артилерію обирає Партія регіонів для досягнення тактичних цілей?
Так, безумовно, помаранчеві лідери зараз не в кращих кондиціях. Помаранчеві виборці розгублені й дезорієнтовані. Навколо взаємні претензії й одвічні запитання: хто винен і що робити? Може здатися, що зараз від них не слід очікувати організованого опору. Але хто знається на соціальній психології, скаже, що психологічний стан помаранчевого табору межує зі станом масового збурення з можливою перспективою організованих дій. Зараз пересічний помаранчевий виборець оцінює ситуацію в державі як несправедливу і таку, що виникла не зовсім логічно. Відповідно, існує бажання повернути все у більш раціональне річище.
Слід зауважити, що організованому спротиву "помаранчевих" бракує лише об"єднуючого чинника. Ним якраз і може стати мовне питання, доволі важливе якщо не для всіх, то для більшості помаранчевих виборців і політиків. Реальний наступ на українську мову, без сумніву, може об"єднати розсварених союзників та дезорієнтованих виборців, стерти політичні чвари і неузгодженості та надати більш ніж вагомі причини для об"єднання усіх "помаранчевих".
Натомість наскільки категоричними у своїх мовних устремліннях є прихильники, а чи навіть члени парламентської фракції Партії регіонів — невідомо. Хотілося б поспостерігати, як комфортно себе почуватимуть у боротьбі за державну російську Чорновіл, Герман, Писарчук та ще ціла низка інших "регіоналів".
3 
35413
Коментарі
1