Вівторок, 15 грудня 2015 07:20

Не можна займатися ні фізичною, ні розумовою працею

Автор: МАЛЮНОК: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

До п'ятничного ранку я майже нічого не знав про законотворця Олега Барну. Як, припускаю, і більшість українців. А тепер його знають усі. Не лише у нас, а й за всіма державними межами. Ні, він не сотворив важливого закону, як можна було би припустити. Він у сесійній залі Верховної Ради підняв руку на прем'єр-міністра України.

Я не знаю, чому Олег Барна пішов у народні депутати. Може, вирішив, що заслужив. Адже й на бруківці майбутнього майдану Незалежності в жовтні 1990 року разом з іншими студентами лежав, вимагаючи відставки уряду Масола. І на чолі районного руху "Україна без Кучми", збуреного соціалістами 2000‑го, стояв. І на Юлію Тимошенко добряче попрацював, очолюючи окружний штаб БЮТ на виборах 2002 року. І для Віктора Ющенка чимало зробив як керівник Чугуївського районного штабу "Нашої України". Та й активістом "Блоку Петра Порошенка" встиг себе проявити.

Хоча, може, ним рухали гуманістичні резони. Під час Євромайдану Олег Барна отримав поранення в голову і йому вибили праве плече. Це могло поглибити наслідки автомобільної аварії 2008 року, що зробила його інвалідом третьої групи. Тож чоловік міг благородно вирішити не піддавати ризику школярів, біля яких вчителював майже 23 роки.

Що психіка у шановного Олега Степановича доволі розхитана, підтвердили перші ж місяці його депутатства. У грудні торік вбраний у камуфляжну форму новоспечений нардеп підсів в одному зі столичних ресторанів до незнайомих відвідувачів, "виклав на стіл гранату і сказав, — так свідчила потім молода пара, — що зараз ми зрозуміємо, як це, коли людині відриває руку або ногу". При цьому недавній учасник АТО "був дуже п'яний і зовсім неадекватний".

Тож можна вважати, главі уряду поталанило. До нього Олег Барна "підсів" не з бойовою гранатою, а з камуфляжними квітами.

Україну вкотре знеславлено на весь світ.

Що треба зробити, аби унеможливити напади бодай на гостей Верховної Ради, запрошених для виступу чи звіту? Тут може бути два виходи. Слід або заґратувати зал із депутатами і пропускати до трибуни повз контрольну рамку й обстеження психіатра, або змінити принцип формування парламенту, коли до нього обирають за заслуги у суміжних галузях суспільної діяльності чи тому, що в депутатах тепло і можна нічого не робити.

Перепусткою до Верховної Ради мають бути володіння, бодай на теоретичному рівні, світовим і вітчизняним досвідом законотворення і основами державного будівництва.

Колись до обласної молодіжки, де я працював, прийшов лист із добіркою віршів. Починалася вона такими рядками: "Сиджу я на териконі на голубому фоні і слухаю шахтарську симфонію". Автор пояснював: "Раніше я був прохідником у лаві. Та одного разу покрівля обвалилась і мене вдарило балкою по голові. Відтоді мені не можна займатися ні фізичною, ні розумовою працею, тож я вирішив писати вірші".

Сумний спогад. Та ще сумніше, що навіяли його непарламентські події у стінах Верховної Ради.

Зараз ви читаєте новину «Не можна займатися ні фізичною, ні розумовою працею». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі