Дискусія щодо приєднання України до НАТО має велике просвітницьке значення. Народ дізнається чимало цікавого.
Втім, мало інформації про те, що дасть це приєднання Україні. Головний аргумент — гарантований захист від зовнішнього військового нападу. Адже згідно з Вашингтонським договором, "НАТО розглядає агресію проти будь-якої держави-її члена як агресію проти всього союзу".
У принципі, Україна вже має міжнародну гарантію безпеки. 1994 року вона відмовилася від атомної зброї, натомість США, Росія та Велика Британія підписали меморандум, що гарантував їй безпеку. Щоправда, під час кризи навколо українського острова Тузла восени 2003-го ці гарантії чомусь не спрацювали: на погрози з боку Росії західні гаранти мовчали.
Тож треба гадати, входження в НАТО дасть Україні подвійні гарантії безпеки — так би мовити, маслом каші не зіпсуєш. І якщо хтось нападе на нас, то союзники захистять від ворожих танків, ракет і всього іншого, що зазвичай асоціюється зі словом "війна".
Та погляньмо глибше. Війна — це рішучі дії, спрямовані на зміну поведінки противника в потрібному напрямку. Але існує сім різновидів ведення бойових дій, причому кожен наступний на один-два порядки ефективніший за попередній. І "гаряча" війна з пострілами й вибухами — найпримітивніший спосіб. Значно ефективнішою є економічна війна. Ще дієвішою — генетична, тобто харчовий і фармацевтичний геноцид. А є ще організаційна — насадження руйнівної моделі управління, та інформаційна. Вищим пілотажем є хронологічна та світоглядна війни, що руйнують свідомість і підривають мотивацію до життя. За допомогою невидимої зброї економічне пограбування, політична дезорганізація, культурне виродження та вимирання населення досягається без жодного пострілу.
Під час кризи навколо Тузли гарантії не спрацювали
Входження в НАТО може допомогти Україні на технологічно-силовому рівні війни. Щодо шести вищих рівнів, то ситуація лише погіршиться. Адже очевидно, що країни НАТО просуватимуть власні економічні інтереси. Альянсу потрібне не народовладдя, а керованість. В інформаційному просторі побільшає західної "політкоректності", тобто ідеологічної цензури.
Звісно, допомога в "гарячій війні" — це також життєво важливо. Але наскільки вона реальна на території України? Війна починається тоді, коли в ній зацікавлені потужні гравці. У даному випадку ні Росія, ні Європа такої зацікавленості не мають. Бо початок "гарячої війни" в Україні означає припинення нафтогазового транзиту через її територію. Тому Росія та Євросоюз робитимуть усе можливе, щоб цього не сталося. А от економічна та інформаційна експансія — будь ласка! Депопуляція, культурна деградація, заміщення корінного населення мігрантами — скільки завгодно! Але без вибухів і пострілів.
Тож виходить, що НАТО може захистити Україну на неіснуючому фронті, водночас зробивши її ще вразливішою на шести інших активно діючих. Питання в іншому: чому українська владна верхівка б"є копитом, прагнучи якнайшвидше вступити в Альянс? Може, через вроджене бажання раба обов"язково під когось лягти? Чи це черговий цирк для відвертання уваги від дерибану залишків державного майна? Мовляв, доки народ думатиме, розпродамо останні стратегічні об"єкти — Укртелеком, Турбоатом, Одеський припортовий, землю-годувальницю…Скоріш за все, тут має місце весь цей "букет".
3 
1
Коментарі