— Справа Газпрому й Нафтогазу в Стокгольмському суді — це найбільший комерційний арбітраж в історії людства. І ми перемогли. Цим можна пишатися, — каже експерт з енергетичних питань 54-річний Михайло Гончар.
28 лютого Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз" про компенсацію за недопоставлені російським Газпромом обсяги газу для транзиту.
Два місяці тому арбітраж прийняв ще одне рішення на користь Нафтогазу — про постачання палива для України.
Наша країна домоглася $4,63 млрд компенсації за двома судовими справами. Втім, усю суму Нафтогаз не отримає, бо має непогашену заборгованість перед Газпромом за паливо, яке Україна отримала 2014‑го. У підсумку росіяни мають сплатити $2,56 млрд.
За угодою 2009 року, ціна для України визначалася за формулою, відповідно до якої вартість газу досягала $485 за тисячу "кубів". 2010‑го за знижку на $100 Віктор Янукович підписав із РФ так звані Харківські угоди. Вони дозволили Чорноморському флоту на 25 років залишитися в Криму.
Після початку війни на Донбасі Кремль скасував знижку. Нафтогаз звернувся до Стокгольмського арбітражу, щоб переглянути деякі пункти контрактів. Справу назвали найбільшим в історії комерційним арбітражем. Взаємні вимоги сторін сягнули $125 млрд.
На сьогодні між Нафтогазом та Газпромом діють два контракти — на постачання газу і на його транзит територією України.
22 грудня торік арбітраж ухвалив рішення щодо контракту на постачання. Він скасував вимоги Москви стосовно умови "бери або плати". За нею Україна була змушена сплачувати навіть за той російський газ, який не відбирала. За цим пунктом росіяни вимагали $56 млрд. Також суд задовольнив вимогу НАК про перегляд ціни. Тобто прив'язати її до вартості газу на європейському ринку. Це дозволило Україні заощадити $1,8 млрд. А ще Нафтогаз отримав можливість продавати паливо Газпрому іншим компаніям. І не повинен платити за постачання на окуповані території Донецької й Луганської областей.
Нафтогаз пропонує вкласти виграні $2,56 млрд у збільшення газовидобування та підвищення енергоефективності вітчизняних споживачів.
— Найбільшим цей арбітраж називають через величезну кількість взаємних позовів, — пояснює Михайло Гончар. — Претензії стосувалися і цінової політики, і транзиту, і кількості експортного газу. Газпром хотів отримати понад 70 мільярдів доларів. Це — непідйомна для нас сума. Ми були скромніші. Претензії Нафтогазу — до 40 мільярдів.
Є дві важливі складові успіху України. По-перше, професійні іноземні консультанти й радники. По-друге — невтручання влади.
2011 року за режиму Януковича Нафтогаз програв абсолютно виграшний процес у тому ж Стокгольмському арбітражі за позовом Росукренерго. Тодішня влада дала вказівки керівництву компанії пустити процес на гальма. Свідки не з'являлися, необхідні документи не підписувалися.
Цього разу теж могла бути вказівка з Адміністрації президента не псувати стратегічне партнерство і "вічну дружбу" з Росією. Але ми зараз у стані війни з нею. Навіть якщо хтось і хотів би полюбовно залагодити питання, це було б неможливо.
На нашу перемогу позитивно вплинуло те, що на чолі Нафтогазу поставили нову, молоду й компетентну команду.
Коли Україна отримає ці гроші?
— Росія намагатиметься максимально відтягнути час відшкодування. У цьому випадку Нафтогаз може знову подати позов до Стокгольмського суду. На Газпром накладуть санкції у вигляді відсотків і сума може збільшитися.
Відмовитися від виконання рішення арбітражу вони не можуть. Москва не контролює цю установу. До того ж туди періодично звертається і сам Газпром, і його партнери. Тому вони не зацікавлені в тому, аби псувати стосунки.
Якщо ж відмовляються виплачувати, Україна може звернутися до арбітражу з вимогами про примусове стягнення через майно Газпрому. Його за кордоном дуже багато.
Співпраця Нафтогазу й Газпрому має тривати до завершення терміну дії спільних контрактів. Тобто до 2020 року. Це також рішення Стокгольмського арбітражу. Україна зобов'язана купувати щороку мінімум по 4 мільярди кубометрів газу в Росії. Такі обсяги не створять ситуацію критичної залежності від російського газу. Торік ми спожили 32 мільярди "кубів". Експортовані з Росії 4 мільярди — це лише восьма частина. Для порівняння, раніше майже дві третини потрібного газу купували в Російської Федерації.
Як варто витратити отримані від Газпрому гроші, і які є популістські небезпеки?
— Нафтогаз планує вкласти кошти в розширення видобутку газу на території України. Це потрібна річ. Сподіваюся, так воно й буде.
Але Нафтогаз — державна структура. Уряд може перед виборами прийняти популістське рішення, щоб сподобатись електорату. Наприклад, за рахунок цих грошей знизити ціну на газ для споживачів чи поповнити ними державний бюджет.
2 березня в Газпромі заявили про розірвання всіх раніше укладених із Києвом контрактів. Це стосується і постачання газу українським споживачам, і договору на транзит до Європи.
— Це — нервовий зрив Газпрому. Україні він суттєво не загрожує. Нам вистачить газу до кінця холодів, — каже Михайло Гончар. — Мине тиждень — і ситуація повернеться у звичне русло. Росії невигідно організовувати чергову газову війну, бо вона очікує остаточного рішення Німеччини щодо дозволу на будівництво "Північного потоку-2" (газопровід із РФ до Німеччини в обхід України. — ГПУ). Але хоче показати "кузькіну мать" у притаманній їм манері.
Москва може розірвати раніше укладені контракти, але без нашої газотранспортної системи їй ніяк буде постачати паливо в Європу. Принаймні доки не збудують "Північний потік-2" і "Турецький потік" (газопровід, який планують прокласти по дну Чорного моря з Анапського району РФ до Туреччини. — ГПУ). Розірвання контрактів не звільняє Москву від виконання своїх зобов'язань. Це просто чергова акція психологічного тиску з боку Газпрому.
3 
1
Коментарі