— Анкара робить усе, щоб не допустити утворення курдської держави на території Сирії, — каже експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, 47 років.

7 жовтня Туреччина почала воєнні дії на півночі Сирії. Цю територію контролюють угруповання курдів. Метою операції "Джерело миру" Анкара оголосила знищення "терористичного коридору" вздовж свого кордону.

"Операція спрямована на захист територіальної цілісності Сирії. Від її початку ліквідували 109 бойовиків", — написав 9 жовтня президент Туреччини 65-річний Реджеп Ердоган у "Твіттері".

Курди були союзниками Сполучених Штатів у війні проти терористичної Ісламської держави. Проте Америка вирішила вивести свої війська із зони конфлікту.

"Вони воювали з нами, але ми платили їм величезні гроші й давали техніку. Вони ведуть боротьбу з Туреччиною десятиліттями. Нам пора виходити з цих смішних безкінечних воєн", — написав у "Твіттері" американський президент Дональд Трамп, 73 роки.

14 жовтня Трамп у телефонній розмові закликав Ердогана припинити вторгнення до Сирії. Також заявив, що підпише указ про санкції проти турецьких посадовців, завершення переговорів з Анкарою про торговельну угоду на $100 млрд. Франція та Німеччина припинили експорт зброї до Туреччини.

Наземному наступу 9 жовтня передували авіанальоти й арт­обстріл курдських сил. Станом на 11 жовтня завдали ударів по 181 цілі. Курди 10 жовтня обстріляли три прикордонні турецькі міста. Загинули шестеро людей, 70 поранені. Внаслідок наступу турецьких військ поблизу сирійського міста Рас-ель-Айн 13 жовтня загинули майже 50 людей. 160 тис. покинули свої будинки. Туреччина стверджує, що захопила місто.

— Курди ослаблені. Не мають підтримки Штатів. Тому Анкара вирішила атакувати саме зараз. Крім того, в Туреччині почав падати рейтинг президента Ердогана. Він вирішив убити двох зай­ців — нейтралізувати курдів і підвищити популярність, — пояснює Сергій Данилов.

— Курди не вистояли б у війні проти ісламістів без повітряної підтримки США, артилерії та розвідданих. Тепер Вашингтон готовий пожертвувати ними, щоб не погіршилися й так не безхмарні стосунки з Анкарою.

Туреччина повертається до практики початку ХХ століття. Заселятиме проблемні території лояльним до себе населенням. Спочатку йшлося про мільйон сирійських біженців, які зараз перебувають у Туреччині. Сьогодні — ледь не про три мільйони. Ердоган планує переселити їх туди, де були курдські угруповання. Фактично це переділ кордону. Буде буферна територія, офіційно не анексована, але фактично захоплена Туреччиною. Через це може початися масштабний переділ кордонів на Близькому Сході. Наприклад, Іран може спробувати розширити свої кордони за рахунок сирійських земель, що не контролює Дамаск.

Як далі розгортатимуться ­події?

— Анкара досягне своїх цілей. У відповідь отримає нову хвилю курдського тероризму. В досяжному майбутньому не побачимо навіть примарного примирення.

Яка роль Росії?

— Їй вигідні нові конфлікти на Близькому Сході. Допомагатиме обом сторонам, підтримуючи протистояння в гарячій фазі. Курди зверталися по підтримку і до президента Сирії Башара Асада, і до Кремля. Отримають із Москви технічну або фінансову допомогу.

Сирія та Україна — фронти однієї війни. Конфлікт там збільшує вплив РФ у регіоні. Це посилює агресора в принципі. Тож нам буде важче перемогти на Донбасі.

35 мільйонів курдів живуть на території Туреччини, Ірану, Іраку, Сирії та Вірменії. Це найбільший народ без державності. Мирна угода між Туреччиною та Антантою 1920-го передбачала створення незалежного Курдистану. Однак так і не набрала чинності. 1984 року Курдська робітнича партія почала партизанську війну в південно-східних провінціях Туреччини. Відтоді загинули понад 40 тис. осіб. Із початком війни в Сирії 2011-го тамтешні курди фактично створили свою автономію вздовж кордону з Туреччиною.

×