Сьогодні хіба що ледачий не говорить про мовну проблему. А мені пригадується далекий 1975 рік. Після навчання у російській школі та служби в Радянській Армії я вступив на факультет української філології. А оскільки мав велике бажання досконало оволодіти рідною мовою, то в інституті почав говорити виключно українською. Не дивно, що в зрусифікованому місті на півдні України всі мали мене за дивака і навіть сторонилися.
Та незабаром сусіди по гуртожитку переконалися, що я абсолютно нормальна людина. На одній вечірці однокурсник з фізмату поплескав по плечу і сказав:
— Саня, ты хороший парень, но зачем тебе этот украинский? Через 20 лет его вообще не будет
— Хлопці, — сказав я у відповідь, — через двадцять років ви всі розмовлятимете українською мовою!
Присутні дружно розсміялися. Ще б пак! Тоді в таке годі було повірити.
Але тепер, коли я телефоную своїм колишнім однокурсникам, то в слухавці лунає переважно українська. Бо за цей час вони устигли стати чиновниками різних рангів і користуються в роботі державною мовою. Коли ж нагадую їм про ту розмову на студентській вечірці, вони щиро дивуються: "Звідки ти знав?".
Закінчилося це "розстріляним відродженням"
У 30-х роках XX століття наш народ намагався повернутися до української мови. Як відомо, закінчилося це "розстріляним відродженням". І нині, після 15 років незалежності, проблема вживання і використання української мови залишається актуальною. Чому?
Та тому, що нею опікуються лише політики. А вони, як відомо, найгостріші проблеми суспільства не вирішують, а тільки на них спекулюють. Свого часу Леонід Кучма, а згодом і Віктор Янукович, обіцяли зробити російську мову другою державною. Але перший, ставши президентом, від цього безглуздого наміру відмовився. А інший спромігся хіба що на "парад регіональних мов" у східних і південних областях. Цю вакханалію припинили суди.
Справді, проблеми вживання російської мови в Україні не існує. Якраз навпаки: як і колись, на других ролях у державі залишається мова титульної нації.
Цього вперто не хочуть визнавати багато політиків. Тому для вирішення мовної проблеми варто залучити найавторитетніших учених — філологів, лінгвістів, мовознавців. Адже тільки фахівці можуть довести нації, що рідна мова — це не примха "схиблених націоналістів", а передусім засіб пізнання світу. Власне, народ сам це інтуїтивно відчуває. Недарма ж відсоток тих, хто вважає українську мову рідною, зростає з кожним десятиліттям. А молоде покоління українців починає це усвідомлювати все більше.
Коментарі