Мобілізація має стосуватися і Порошенка

Президент Петро Порошенко 15 січня підписав Указ про четверту хвилю мобілізації до лав Збройних сил України. Того ж дня документ затвердила Верховна Рада.

Під час першого етапу — з 20 січня по 20 квітня — в АТО планують залучити майже 50 тис. українців. Два чергові етапи мобілізації триватимуть по 60 днів кожен — від квітня по серпень. Загалом планують мобілізувати до 200 тис. осіб. Тож незабаром війна безпосередньо прийде ще в десятки тисяч українських сімей. Масштабна мобілізація відірве від звичного життя й кине на Донбас чиїхось батьків, чоловіків, синів та братів.

Кремль якраз активно роздмухує полум'я конфлікту. Досить називати це антитерористичною операцією і вести ігри та підкилимні ігрища з ворогом. Ставлячи до зброї дедалі більше українців, держава повинна і в іншому виходити з того, що це — війна з Ро­сією. Київ має радикально змінити політику щодо агресора, провести власну зовнішньополітичну мобілізацію.

Треба чесно визнати, що всі дотеперішні намагання втягнути Путіна в мирний переговорний процес завершилися провалом і коштували життя сотням наших людей. Про "мінські домовленості" можна забути. Кремль і не збирався їх виконувати, використавши "перемир'я" винятково для доозброєння своїх військ на Донбасі та наведення ладу серед сепаратистів. Ми вкотре переконуємося в мудрості німецького канцлера Отто фон Бісмарка: договір з Росією не вартий навіть аркуша паперу, на якому написаний. І якщо досі "мінські домовленості" були хоча би певним інструментом дипломатичної риторики, то далі оперувати цим черговим символом російського віроломства просто жалюгідно.

Натомість Київ на міжнародній арені мусить чітко й офіційно означити, що війна йде саме з Росією. Мають бути розірвані нарешті дипломатичні відносини з агресором. Дотеперішні хитромудрі маневри Порошенка дозволяли Путіну виглядати посередником або ж навіть і партнером у врегулюванні конфлікту. Президент України цілком може обійтися без ручкання з людиною, яка щодня вбиває його співвіт­чизників.

Для Порошенка мобілізація має означати закриття його російських заводів. Він відправляє десятки тисяч співгромадян на війну з Росією, а сам веде там бізнес і наповнює податками російський бюджет. Це неприпустимо, і з боку Порошенка щонайменше цинічно.

Україна мусить також якнайшвидше запровадити в'їзд для росіян лише за закордонними паспортами, а в перспективі — візовий режим. Нас абсолютно не повинна хвилювати можлива пропагандистська істерія з цього приводу в Москві чи такі ж її кроки у відповідь. Зростає інтенсивність диверсій і терактів. Задля безпеки людей та майна треба використовувати всі можливості контролю над перебуванням на своїй територій громадян країни-агресора.

Зараз у нас забагато абсурду. Проводити мобілізацію й розповідати всьому світові про російську агресію — але діяти у зовнішній політиці так, ніби її немає. Просити допомоги та санкцій проти Росії — і водночас підсилювати її економічно. Виступати з патетичними телезверненнями з приводу чергової трагедії на Донбасі — і при цьому далі підтримувати контакти з Путіним. Усе це наслідок перебування при вищій владі комерсантів, а не державних діячів. Але так більше не можна.

×