Об'єднання Німеччини 1990 року в Європі було непотрібне майже нікому, крім німців. Прем'єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер намагалася запобігти. Не в захваті був і президент Франції Франсуа Міттеран. Їм було комфортніше зі звичною Європою, розділеною після Другої світової війни навпіл між двома блоками.
Вихід України з колоніальної залежності від Москви та її приєднання до Європи також непотрібні у світі майже нікому, крім українців. І то лише тих, хто свідомо зробив європейський вибір.
Будь-які поступки президента України Володимира Зеленського російському колезі Володимиру Путіну отримають схвалення більшості світових лідерів. Виняток — Польща і країни Балтії. Але відкрито проти найсильніших країн Європи вони не підуть. Лідери Сполучених Штатів, Франції чи Німеччини прийматимуть Зеленського як почесного гостя, аби лише він знизив температуру у цій "гарячій точці" на мапі Європи. Хай би якою ціною для майбутнього України. Бо, якщо Київ охоче позбавляє себе суб'єктності через "швидкий мир за будь-яку ціну", хай краще не плутається під ногами у серйозних міждержавних розкладах.
Українська громадськість — єдина сила, здатна провести "червоні лінії" на дорозі у цих планів. Західні лідери оберуть інший курс, лише коли побачать, що від поступок Кремлю температура в Україні не зменшується, а зростає. І українське населення знов масово підтримує проєвропейські політичні сили.
4 
35413
Коментарі