Рік тому весь Київ був помаранчевим, і це було природно. Кілька днів тому на один із телеефірів ви вдягнули помаранчеву сорочку. Чи не виглядало це вже дещо недоречно?
— То був такий внутрішній виклик комуністам, з якими я дискутував з нагоди 7 листопада. Помаранчевий колір, справді, не несе сьогодні тої святості, підйому. Але це — вершина айсберга. У мене в селі ще з вересня минулого року висить помаранчевий прапор. Він полиняв і побляк. Отак полиняли й поблякли, нівелювалися гасла, настрої, ідеї Майдану. Гаснуть оптимізм і ейфорія.
З одного боку, це природно після такого неймовірного вибуху, коли внутрішня сирена спрацювала в душі навіть сонного і дуже обережного українця. Після такого абсолютно несподіваного підйому природними є депресивні колективні настрої. Але ж насправді причини нинішнього розчарування набагато глибші.
Владою зроблено багато помилок. Найголовніша — це розкол верхівки. Величезною помилкою президента було розміняти Третьякова з Порошенком на уряд. Ще за два тижні до того Ющенко переконував, що це — найуспішніший уряд, а тут раптом відправляє його у відставку. Фактично без пояснень. Це дуже розчарувало людей. Я колись жартував із Тимошенко: якщо Ющенку прийде в голову відправити її у відставку, то кращого подарунку їй перед виборами зробити неможливо. Вона й справді тепер прозора і зрозуміла для простолюду. У нас люблять ображених. До того ж вона встигла і для нації дещо зробити.
Нівелювалися гасла, настрої, ідеї Майдану
Другою помилкою, з моєї точки зору, є меморандум з Януковичем. Можна подавати це як примирення нації, але ж ніякого примирення не відбулося. Навпаки, сталася реанімація Януковича і його політичної сили. Я знаю, що велися таємні переговори і багато хто з фінансових опікунів Януковича готовий був його здати, тільки б не чіпали їхнього бізнесу. Тоді й "Регіони України" не пішли б у глуху опозицію. Ющенко цією можливістю не скористався. Зрозуміло, йому потрібно було провести Єханурова. Але ж голоси були й у фракціях БЮТ та "Реформи і порядок". Президентові слід було просто звернутися до своїх помаранчевих соратників: дайте ці голоси, бо інакше у мене не буде виходу, як брати їх у Януковича. Він цього не зробив. І фактично повернув Януковича з політичного забуття. Той сьогодні роз"їжджає країною як національний герой. Виручив усіх своїх бандитів, витяг усіх фінансистів.
Інші кажуть, що уряд Тимошенко був не стільки успішним, як популістським. І що саме Тимошенко спровокувала Ющенка на меморандум з Януковичем, бо не підтримала кандидатуру Єханурова на прем"єра і першою почала шукати контактів із донецькими.
— Я не казав, що Тимошенко прекрасна, а Ющенко поганий. І Юлю не ідеалізую. Я ж із команди президента. Більше того, Юля також із команди президента. Вони обоє самодостатні й яскраві політики. А те, що я казав про Ющенка, про це треба говорити, бо він — мій президент. З тривогою і болем, щоб більше таких помилок не було.
Коли сьогодні дехто каже, що Тимошенко робила все погано, а Єхануров усе добре, то Єхануров, по-перше, поки що ще нічого не зробив. Він тільки сформував команду і приміряється до посади. Тому немає сенсу говорити, що ніби той уряд був неуспішний, а цей — успішний.
Я також чув, що Тимошенко вела переговори з Януковичем. Не знаю, чи це правда. Зрештою, Тимошенко мала на це моральне право. Бо вона просто голова партії, навіть не народний депутат. Тут ми не можемо ставити в один ряд Тимошенко і президента України.
Минулого року я об"їздив з Ющенком і без нього всі обласні центри. Я за нього агітував і тепер несу відповідальність. Люди мають право з мене питати. А рейтинг Ющенка катастрофічно упав. Це розчарування – величезна небезпека для України.
Тимошенко просто голова партії, навіть не народний депутат
І як з такими настроями святкувати річницю помаранчевої революції?
А святкувати її не треба. Її можна просто відзначити. Кожен може зробити це на свій розсуд. Але сьогодні є небезпека, що всенародний, багатомовний, багатоетнічний Майдан перетвориться на майдан однієї партії — "Нашої України". До якої я, до речі, належу. Це було б блюзнірством. Не можна так робити. Яке ж це буде свято, якщо на Майдан прийде Ющенко, Порошенко, Мартиненко, Безсмертний, а не прийдуть Юля, Зінченко, Турчинов? Або навпаки. Або вони прийдуть окремо? Хай вийдуть на Майдан люди, поспілкуються, потиснуть руки чи й обнімуться. Бо якщо політикам немає що сказати один одному, а лише сваритися, це значить — поглибити розкол.
Я взагалі переконаний: сьогодні мудрість Ющенка має проявитися у тому, щоб не пересваритися на виборах з блоком Юлії Тимошенко.
Як можуть не пересваритися ті, хто вже вкрай пересварився?
— Я б не сказав, що ситуація безнадійна. Думаю, президент міг би опуститися зі своєї висоти. Він — глава держави, і його великодушність має бути вищого калібру. Адже найрозумнішим було б створити в наступному парламенті більшість на базі політичних сил Ющенка і Тимошенко. Бо особисто для мене союз Ющенка і Януковича означатиме: Янукович — прем"єр. Я б цього дуже не хотів.
Але ж Тимошенко також здатна блокуватися з Януковичем.
— Звичайно. Політика – така річ, у якій можливе абсолютно все. Але це невдячна робота: сидіти нам тут зараз і гадати, що буде і як. Треба боротися за те, щоб ці політичні сили були разом. Інакше — загроза у русі України в демократичний світ.
Як Ви розцінюєте перспективу того, що на парламентських виборах Ющенко може очолити список "Народного союзу "Наша Україна"?
Яке ж це буде свято, якщо
на Майдан прийде Ющенко,
а не прийде Юля? Або навпаки
— В жодному разі він не повинен цього робити! Це величезний ризик. Я дуже сумніваюся, що "Наша Україна" посяде на виборах перше місце. Отож уявіть собі, що партія з президентом на чолі списку приходить третьою. Що робити Ющенку? Подавати у відставку! То нащо йому ризикувати? Для того, щоб протягти у парламент кількох бізнесменів, чиновників з уряду? А як це виглядатиме в очах виборця? Ви йдете на вибори і знаєте, що президент претендує бути... головою фракції у Верховній Раді. Це ж все одно, що директор заводу бореться за місце начальника цеху.
Раніше президент сам казав, що він очолює націю, а не партію. А народ і так знає, що Ющенко підтримує "Нашу Україну". Тому формально прив"язувати себе до неї було б нерозумно.
Ви обиралися до парламенту у Львівській області. За вашими оцінками, наскільки складним є вибір між Ющенком і Тимошенко для галичан — найнадійніших помаранчевих революціонерів?
— У моєму окрузі розчарування величезне. Я намагаюся заспокоїти людей: все буде нормально, давайте потерпимо, помилки ще можна виправити.
Як на мене, симпатії до Юлі там дуже великі. Зараз все залежить від президента. На відміну від Кучми, якого ненавиділи, Ющенка все ще люблять. І нинішнє розчарування ще на такій стадії, що його легко завернути назад. Треба проявити волю, не робити більше помилок, активніше виконувати гасла Майдану. Он Юля – то прапорець з помаранчевої і блакитної стрічки склала, то на приватизації "Криворіжсталі" з"явилася...
То в Москву до Путіна з"їздила... Як це сприймати галичанам?
— Так, вона поїхала. Виявилося, що ніякої кримінальної справи по ній там немає. І фактів про якісь домовленості немає також. Вона просто втерла носа прокурорам.
Кажуть, що справи не стало не випадково...
— Ну, ми з вами можемо тут пускати дим. А факт полягає у тому, що Тимошенко поїхала до Москви, і її там блискавично прийняли — не заарештували. Все стало на свої місця. Юля ще одну загадку підкинула. А ви думайте.
3 
1
Коментарі