Україна опинилася на одному із передостанніх місць у світовому рейтингу доброчинності. Його уклала Британська благодійна організація "Чарітіс Ейд Фаундейшн". Із 153 країн після нас лише Бурунді та Мадагаскар.
Дослідники уклали рейтинг за трьома моделями доброчинної поведінки: здатність на фінансові пожертви, бажання працювати безкоштовно на користь інших і надання допомоги незнайомцям. Опитали 195 тис. осіб. При цьому найбільше охочих пожертвувати живе на Мальті — 83% населення. У Туркменістані найбільше працюють безкоштовно — 61%. А найщедрішими на милостиню є жителі Ліберії — 76%. Українські показники — 5%, 14% і 19% відповідно.
— Ми здрібніли — це перша причина такої нехоті до доброчинності, — коментує науковий директор Центру соціальних експертиз Інституту соціології Юрій Саєнко, 73 роки. — А коли стоїш на межі виживання, першими, кому можеш допомогти, стають родичі, близькі. Цифри, наведені у британському дослідженні, дуже точно характеризують українські реалії. Люди не впевнені, що їхня гривня дійде до адресата, тому не довіряють ані соціальній рекламі, ані проханням громадських організацій, ні церкві, ані співробітникам. Зниження рівня довіри — це пострадянський синдром: країна всуціль криміналізована, від верхівки до жебрака, на кожному кроці шахраї. Люди підозрюють, що їх хочуть ошукати, і це відштовхує від доброчинності.
2 
35413
Коментарі