"Ми маємо однозначно підтримати президента"

 

Народний депутат від "Нашої України" й один з лідерів Народного руху Ярослав Кендзьор, 65 років, вважає, що врятувати Україну може створення потужної правзоцентристської сили.

— Нинішня колотнеча в українській політиці веде до стабільності чи до ще більшого хаосу?

— У такій складній драматичній ситуації, як тепер, Україна за часів відновленої незалежності ще не була. Хаос, що царює в сесійній залі Верховної Ради, породжує такі само хаос і невизначеність у суспільстві. Воно заплутане, заблукало в політичних нетрях і не може чітко зорієнтуватися: кого треба підтримувати, а хто є найбільшою загрозою для України. Це ніби якась мряка, що опустилася на країну. Буквально за три кроки уже важко щось побачити й зорієнтуватися.

Наскільки щирою є угода між Блоком Юлії Тимошенко і "Нашою Україною" про спільну діяльність в парламенті?

— Я дуже скептично до неї ставлюся. Якщо говорити про Народний рух, то може бути хіба що координація опозиційної діяльності, але аж ніяк не об"єднана опозиція. Бо природа, мотивація опозиції БЮТу та НРУ — діаметрально протилежні. Народний рух ніколи не проголосував би за подолання президентського вето на закон про Кабінет Міністрів. Ми розуміємо, що це кидає у прірву українську справу, вручає в руки Партії регіонів і її лідера важелі, якими вони зможуть добивати Україну. А БЮТ це зробив. Зараз мені пригадуються й інші кроки та вчинки Юлії Тимошенко. Видно абсолютну закономірність: її дії завжди диктувалися виключно особистими та  клановими інтересами.

Колись 1970 року В"ячеслав Чорновіл натякнув мені, що береться випускати підпільний журнал "Український вісник", і що треба допомогти. Я погодився не вагаючись. Не вимагав від нього якихось гарантій посад у майбутньому, якщо він стане великим чоловіком. Розумів, що це потрібно Україні. А Юлія Володимирівна 2004 року вступила у виборчу кампанію Віктора Ющенка лише після того, як отримала гарантію посади прем"єр-міністра. Були й інші подібні вчинки. Зараз же Тимошенко всі зусилля скеровує на те, щоб на політичній арені були  Партія регіонів і БЮТ як опозиція. Це ніби як директор бази і сторож. Останній має пильнувати, щоб усе було гаразд — але директор з ним неодмінно домовиться і крастимуть разом. Тимошенко взяла від антикризової коаліції все, що хотіла — потрібні їй закони, посаду заступника голови Верховної Ради. А тепер хоче взяти все можливе й від "Нашої України".

То можна говорити про її політичний успіх?

— Особисто для неї це є політичний успіх. Але для України — я глибоко сумніваюся. Бо не може бути добре, коли опозиція зміцнює напівкримінальну владу, знищуючи при цьому президента. Можна по-різному ставитися до Віктора Ющенка —  але ніхто не може запідозрити його в неукраїнськості. Можна критикувати його рішення, кроки, кадрові призначення, але його бажання зберегти Україну — поза сумнівом . Зараз через певні об"єктивні обставини і помилки склалася важка ситуація. І в ній ми маємо однозначно підтримати президента. Нехай критикувати його, в чомусь радити — але не допомагати цій владі ще більше послаблювати главу держави.

Партія регіонів і БЮТ як опозиція — це ніби як директор бази і сторож

— Спрогнозувати важко. Тимошенко піде на бартер і намагатиметься щось для себе виторгувати. Й оком не моргне, щоб за певних обставин вчинити так, як було з ухваленням закону про Кабінет Міністрів.

Чи виживе блок "Наша Україна"?

— Йому потрібно багато чого переосмислити. Слід відверто сказати суспільству: Україна перебуває у страшній ситуації. Антикризова коаліція веде відомо куди, а БЮТ своєю опозиційністю, обстоює насамперед особисті та кланові інтереси.  За таких обставин позиція "Нашої України" має бути чесною й відвертою. Треба змінити ідеологію. Сьогодні дуже актуальним є створення об"єднаної правоцентристської політичної сили. Бо всі нинішні проблеми державотворення маємо через те, що жодна з впливових досі політичних сил не сповідувала національної ідеї. І допоки суспільство не збагне, що українську державу можуть будувати тільки віддані такій ідеї сили, добра в Україні годі й чекати. Буде така каламуть, як сьогодні.

Усі націонал-демократи говорять про об"єднання, але кожна партія при цьому виставляє неприйнятні для інших умови...

— Цьому багато причин. Ось зараз Народний рух і Українська народна партія розпочали активно відновлювати єдність. Підписали декларацію. Звісно, є людський фактор, даються взнаки розкол 1999 року й наступне протистояння. Але коли керівники й актив обох партій зрозуміють, що поступитися треба або власними інтересами, або інтересами держави — то всі ці дріб"язкові речі будуть відкинуті. І навколо об"єднання НРУ й УНП неодмінно стануть інші партії такого ж політичного спрямування. Таке об"єднання — єдиний порятунок для України. Туди могла б увійти й мисляча частина "Народного союзу "Наша Україна". Соціологія свідчить, що 20% населення прихильні до націонал-демократичної ідеї. І на це електоральне поле має ступити потужна правоцентристська сила. Зараз там безпардонно пасеться БЮТ, який до націонал-демократії не має ані найменшого стосунку.

Що думаєте про ймовірність затвердження міністром закордонних справ Володимира Огризка, враховуючи ясно переданий через пресу сигнал про його небажаність для Росії?

— Напевне, цей сигнал із Кремля буде найсерйознішим аргументом при проходженні його кандидатури у Верховній Раді. А формальні претензії просто анекдотичні. Віктор Янукович з"ясовуватиме, чи справді він розмовляв з якимось високопоставленим московським чиновником через перекладача. Очевидно, для Януковича це буде вирішальним — підтримати кандидатуру Огризка чи ні. Совкова хохляцька меншовартість продемонстрована просто блискуче!

Чому Москва вдалася до публічного сигналу про небажаність Огризка, а не просто дала "пораду" прихильним до неї "антикризовикам"?

— Важко сказати, чому вони вирішили саме так публічно давати вказівку українському урядові. Але рівень безпардонності та втручання у внутрішні справи України Кремля є вже таким, що вони не зважають навіть на правила пристойності. У нашому ж уряді говорять, що, мовляв, Тарасюк матиме вплив на Огризка після його затвердження міністром. А відтак зовнішньополітичний курс не буде таким, як хотіли б Янукович, Азаров та вся ця кризова антиукраїнська коаліція.

×