Консультант корпорації "Гардарика" Сергій Дацюк, 40 років, говорить про необхідність нового типу управління країною, критикує владу за відсутність мети і каже, що демократія — це застаріле уявлення про свободу.
В Україні є політична криза?
— У нас найглибша криза за весь час незалежності. Але не тільки політична.
Коли Європа зіткнулася з кризою, вона побудувала союз країн, сформувала якісно новий тип відносин, налагодила зв"язки між культурами. Бо в Європи була конкретна мета — цивілізаційне лідерство.
Аби мати політичну систему забезпечення світового лідерства, Україна насамперед повинна мати мету. Вона повинна прагнути такого лідерства. Наша ж влада такої мети не має. Під примітивні цілі наших можновладців будується система влади і підбираються кадри. Отже, в нас повторювана криза системи влади.
Майдан показав, що енергетика творення народу в цілому вища за енергетику творення політичної еліти. У нас же існує дуже примітивна, винайдена ще кілька століть тому система управління. Це простий розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову. А нам потрібен новий тип управління. У тій же Європі це — самоврядування, що використовує енергію розвитку самого народу.
Ми не мислимо з позиції лідерства
В Україні ж поки змінюють людей при владі, а не систему влади. Небажання її міняти і є головною провиною нинішньої української влади, зрадою ідеалів Майдану, народної енергетики творення Майдану. Наші можновладці не пішли далі. Вони так і залишилися стояти й виголошувати загальні промови. Ми чекали втілення цих промов у життя, але цього так і не сталося.
Що треба було б робити?
— Перш за все, потрібно змінювати принципи управління економікою. Впливати на неї мають влада, корпоративний бізнес та компетентна громадськість: експерти, громадські організації. Із цих трьох центрів прийняття рішень і треба будувати нове економічне управління — переходити від управління господарством до управління інфраструктурою.
До кінця 90-х років минулого століття у світі домінувала геополітика. Це означало перевагу природних ресурсів. Але з часу розпаду Радянського Союзу світом починає керувати саме інфраполітика.
Наприклад, США — це не просто країна-лідер, а країна інфраструктур. Штати мають п"ять основних типів світової інфраструктури. Це інфраструктури: фінансова (долар як світова валюта), військова (бази по всьому світу), інтелектуально-комп"ютерне управління (увесь світ працює з американським програмним середовищем Майкрософт), світові комунікації (CNN) та культура (Голлівуд). Підтвердженням останнього — вплив голлівудських фільмів на стереотипи поведінки в усьому світі.
Тобто, якщо країна має переваги, вона мусить використовувати їх на свою користь. Наша ж влада цього не робить. Хоча насправді Україна має дуже розвинені інфраструктури. Скажімо, транспортна — вона в декілька разів розвиненіша і розгалуженіша за російську. Також маємо переваги в розгалуженості газотранспортної системи. Але газова криза засвідчила: ми не спроможні скористатися своїми перевагами.
У нас поки що існує політика асиметричного підпорядкування, а не політика асиметричного лідерства щодо Росії. Ми відчуваємо свою нерівноправність, хоча маємо мислити з позиції лідерства у сфері інфраструктури.
Як змінити систему управління в Україні?
— Насамперед маємо змінити спосіб управління в уряді. Перебудувати Кабмін так, щоб він цілком використовував переваги власної країни.
Кабмін сьогодні керує господарством. Але світ вже не є господарством — він перетворився на суцільну інфраструктуру. Нам потрібно також створити інститут розвитку інфраструктури в Україні. Протягом двох-трьох років має змінитися суть української економічної політики.
Світ керується інтересами, але змінюють світ принципи
На жаль, нинішня влада опирається реальному використанню експертного середовища. Влаштовують президентські слухання, які нічим не закінчуються. Президентські укази швидко забуваються й не ведуть до жодного результату. Бо таким результатом може бути лише зміна системи управління.
Але влада просто не має на меті знищити умови, які породжують кризи. Вона хоче подолати чергову кризу і знову нічого не робити.
Ви можете навести конкретніший, а не загальний приклад?
— Хоча б боротьба з корупцією. Саму її подолати не важко. Головне — мати таку мету.
Корупцію потрібно реально почати відстежувати, а не балакати про це. Треба створити систему незалежного моніторингу за органами влади різних рівнів. Але спостереження має проводити не влада, а бізнес. Потім за результатами моніторингу визначити хабарників, розібратися з тими, хто найбільше бере хабарів. Потім розібратися з наступним лідером по величині хабарів і так далі. Тоді рівень корупції одразу знизиться щонайменше вдвічі.
Далі потрібно створити таку систему відповідальності, яка б одразу поставила чиновника в законодавчо невигідну позицію. Скажімо, громадянин має право давати хабарі, але чиновник не має права їх брати. Їх відповідальність має бути асиметрична.
І останнє — рішення щодо боротьби з корупцією мають бути прозорими. Їх повинні ухвалювати нагорі люди, які самі хабарів не беруть.
Чи потрібні зараз Україні якісь нові ідеали?
— Сучасний світ керується інтересами, але змінюється принципами. Наша сьогоднішня еліта не може поставити принципи вище власних споживацьких інтересів. Нею управляють прості мотиви. Це — гроші, власність, слава.
Державу ж потрібно будувати на складних мотивах. Приміром, коли ти думаєш: "Я не хочу, щоб мої діти жили так, як живу я" — це і є складний мотив. Але для побудови таких мотивів людині необхідні принципи. Нація — це не принцип. І "йти в Європу" — не принцип. І "вступати до НАТО" — теж не принцип. Це такі ж прості мотиви. Що вони означають? "Приналежність до своєї громади, яка належатиме до більш багатої громади, яку захищатиме хтось інший, але не ми" — оце і вся національна ідея сьогодні.
Майдан важко зібрати знову
Та вже визрівають нові ідеали, більш складні. Вони просто не описуються. Прийдуть нові люди, з новими принципами, і вони будуть не з Майдану. Майдан закінчився.
Виходить, що людині зі складними мотивами у нас важко протистояти іншим...
— На це нема ради. Треба з позиції інтелектуального лідерства перегравати цих людей, вести власну гру. Не погоджуватися на жодні компроміси.
Якщо ця влада зараз не піде на реформу державного й муніципального управління, то вона буде знищена. Їх назвуть нікчемами. То краще їх назвати так уже сьогодні і не дати законсервувати ситуацію. Майдан важко зібрати знову. Але є мобілізовані Майданом інтелектуальні самураї.
Сьогодні молодих людей не вчать інтелектуального лідерства. Ти можеш прийти до цього стихійно, але тоді будеш одинаком. Прийдеш зі своїми ідеями до влади, а тобі скажуть: це не на часі. Правильно все говориш, але приходь років за двадцять чи п"ятдесят. Тоді, мовляв, ми вже точно накрадемося. Отже, якщо тебе оточують нікчеми, ти маєш прямо їм про це казати.
Тому нас може очікувати дуже серйозний конфлікт інтелектуалів та влади.
Але ж в Україні є демократія — це не допоможе?
— Демократія вже не є священною коровою. Це застаріле уявлення про свободу та розвиток. Країни-лідери нею давно не тішаться, хоча і втюхують її таким, як ми. Абстрактний народ не є джерелом влади. Тим більше, що наша енергетика як народу була в історії дуже слабкою. Джерелом влади є реальний процес самоуправління. А розвиток взагалі забезпечується п"ятим типом влади — стратегічним. Але про це я поки що не говоритиму...
2 
1
Коментарі