"Люди знищувалися і купувалися одночасно"

 

30 липня 1937 року тодішній нарком внутрішніх справ СРСР Микола Єжов підписав указ N00447. Так було дано старт "великій чистці" 1937–1938 років. Про її наслідки та вплив на сучасну Україну розмовляємо із заступником директора Інституту соціології Національної академії наук, доктором соціологічних наук Євгеном Головахою, 57 років.

Які основні фобії і страхи заклали в нашому суспільстві сталінські репресії?

— До 1937 року хвилі репресій також обрушувалися на різні верстви населення, включаючи пролетаріат, не кажучи вже про селянство. Проте вони не були тотальними і завжди, хай і фальшиво, пояснювалися реакцією на якісь "підступи контрреволюції". Наприклад, перша хвиля "червоного терору" була проведена як відплата за замахи на Урицького і Леніна. А вбивство Кірова 1934 року стало каталізатором першої серйозної чистки партапарату і т. ін. І населення, загалом, сприймало репресії як разові акції, які зачіпають певні прошарки, але не їх особисто. Проте 1937-го вони набули характеру грандіозної народної чистки.

Найстрашніше — після цього процесу стало очевидним те, що будь-який масштаб репресій при правильній організації може в суспільстві пройти "на ура". Стало ясно, що завжди знайдеться рівно стільки, скільки потрібно, катів, карателів, охоронців, донощиків і ентузіастів, готових підтримати репресії. В Україні ситуація була ще більш трагічною тому, що наша інтелігенція звикла: місце під сонцем потрібно завойовувати в столиці метрополії — Петербурзі, потім — у Москві. І тому прошарок цих людей був достатньо тонким, що полегшувало завдання карателів із його знищення. Тож українська інтелігенція була цілеспрямовано викошена під корінь.

У результаті тягар соціальної моралі випало нести тим, що вціліли. А це в масі своїй люди, які були готові на все заради збереження свого соціального статусу та й просто життя. Саме вони — "мовчазна більшість" — створили в суспільстві атмосферу байдужості до зла, апатії до свавілля влади, яка існує досі. Вони породили проблему тотальної продажності та цинізму.

Отже, гріх нарікати на нашу так звану еліту і її невміння будувати нормальну державу. Адже вона або безпосередньо родом звідти, або сформувалася під впливом людей, породжених тією страшною епохою.

Яким чином Сталіну вдалося знищити таку кількість людей, не отримавши серйозної відсічі?

— Спрацював механізм гігантського соціального підкупу. Люди знищувалися і купувалися одночасно. Верхівка режиму жила абсолютно в іншому світі порівняно з масами населення. У неї було окреме харчування, житло, відпочинок. І ось, підкуплені цим всім, вони втрачали всяку волю до опору. А знизу ж ішов колосальний натиск так званих "висуванців" — людей з народу, малограмотних, грубих, але дуже ініціативних і охочих пробитися до вершин влади. Вони всією душею підтримували репресії, бо займали місця, що звільнялися. Тобто репресії відкривали шлях для нової бюрократії, яка з іще більшою старанністю виконувала укази верхівки. Для решти ж маси населення залишалися страх і брехня.

Але ж репресії торкнулися практично всіх верств населення...

— Спочатку знищувалися цілком стани — дворяни, купці, священики. Однак у суспільстві все одно залишалася хай і суто інтелектуальна, але опозиція. Тоді звернулися до носіїв традиційної моралі незалежно від їхнього станового минулого. Тих, які не могли сприймати безліч лиходійств, що творилися більшовиками, як норму.

Поміщика замінив голова колгоспу або секретар обкому

Одною з найгірших рис, породжених "великою репресією", є переконання, що честь і гідність людини, її тверда моральна позиція — це шлях дурня, шлях до погіршення і руйнування власного благополуччя. Ця вбита в голови наших громадян репресіями "істина" досі має величезний вплив на суспільну свідомість. Ми вміємо бути чесними, коли це вигідно або безпечно, у сприятливих умовах. До того ж репресії позбавили наше суспільство сімейних цінностей і моралі. Згадаймо хрестоматійний приклад Павлика Морозова: якщо батьки — вороги радянської влади, значить, такі батьки не потрібні. Була знищена генеалогія як зв"язок поколінь і передача позитивного сімейного досвіду. Людям вбивалося в голови, що минулого краще не чіпати, бо там можна такого знайти, що потім не відмиєшся. Наприклад, я сам до 50 років не знав прізвища, по батькові свого рідного дідуся.

Чому традиційна мораль заважала більшовикам?

— У ній засуджується нечестивий шлях до успіху й отримання благ. А при радянській владі вся система була побудована таким чином, щоб наділяти благами саме за аморальну поведінку. Грубо кажучи, донеси — й отримаєш квартиру, посаду і привілеї жертви. Мораль традиційна була замінена мораллю класовою. Що набагато гірше просто аморальності. І ось чому.

При сталій ціннісно-нормативній системі вигідніше бути моральним. У суспільстві існує механізм обміну за принципом: ти робиш те, що потрібно мені, я — те, чого не вистачає тобі. Бути моральним в нормальному суспільстві означає бути впевненим у собі й у тих, що оточують. Оскільки вони, у свою чергу, довіряють тобі і знають, що з тобою можна мати справу. Сталінські ж репресії створили суспільство нееквівалентного обміну. Що таке класова мораль? Морально тільки те, що служить "передовому класу". А що йому не служить — аморальне. Тобто, наприклад, знищення дворян або священиків — моральне, бо ці суспільні прошарки заважають реалізувати пролетаріатові свою місію з побудови "світлого майбутнього". Отже, була створена система патологічної, знівеченої моралі. Це — навіть не аморальність, це анти-мораль. Проте треба розуміти, що класова мораль не могла бути побудована на порожньому місці — в її фундамент було необхідно закласти дещо з традиційної моралі. Тому культивувалася етика побутових відносин. Тоталітарна система дозволяла людині бути моральною вдома, в сім"ї, у відносинах із друзями — тобто, скрізь, де не зачіпалися інтереси системи. Але не в соціально-політичній сфері, де бути моральним виродком стало нормою. Це та сама горезвісна подвійна мораль.

Наскільки сильно це тоталітарне минуле впливає на сучасне українське суспільство?

— Соціальний досвід, який переживає країна, ніколи не проходить безслідно. Наприклад, досвід хай і незрілої, але все-таки демократії Європи в середні віки дав їй можливість побудувати цивілізоване суспільство. І зворотний приклад — вже з нашої історії. Кріпацтво було скасоване тільки 1861 року. Цей досвід дуже легко ожив у сталінські часи, коли у селян відібрали паспорти і зробили тими ж кріпаками, тільки радянськими. А поміщика замінив голова колгоспу або секретар обкому. Тому, на жаль, і досвід репресій із суспільства нікуди не піде. Так чи інакше, в тій або іншій формі, але за сприятливих умов він завжди готовий до відтворення.

Як остаточно побороти наслідки сталінської епохи? І чи можливо це?

— У наш час радянська побутова мораль практично знищена. Нова ж соціально-політична мораль не сформована, бо минуло ще дуже мало часу після краху радянської системи. Зате з"явився дуже важливий момент, який здатний цілком змінити ситуацію — простір для морального самовираження кожної окремої людини. Коли люди усвідомлять, що проблема фізичного виживання перед ними не стоїть і ніхто не може стати на шляху їх самовдосконалення, тоді перед суспільством з"являться чудові перспективи. Чесність, еквівалентний обмін треба знову звести в ранг суспільного закону. Усім нам слід зрозуміти, що бути чесним вигідно. Шукайте моральних шляхів досягнення успіху — і вам же буде краще. Кожен повинен починати видавлювати по краплі раба із себе самого. Яким би непослідовним і довгим не був цей процес.

×