— Курс гривні в Україні працює на спадах і підйомах. Коли продаємо врожай і отримуємо виручку, зміцнюється. Закуповуємо енергоресурси до зими — падає. Не маємо сегментів економіки, що пом'якшували б ці стрибки. Раніше це була легка промисловість, машинобудування. Зараз експортери збувають виручку, щоб профінансувати посівну, тому гривня укріпилася. Влітку буде затишшя, а восени долар знову дорожчатиме, — каже фінансовий аналітик Олексій Кущ, 42 роки.
Говоримо про курс долара, а не гривні. Чому?
— За 20 років обігу гривні Нацбанк не навчив любити національну валюту. Не пояснили, що купуємо долари — інвестуємо в американську економіку, а зі своєї виймаємо ресурси. Через те зупиняються підприємства. Хто переводив останні накопичення у долари, втрачає роботу. Щоб якось прожити, дістає валютну заначку. Це замкнене коло спускає економіку все на нижчий рівень. А Нацбанк нічого не робить, аби гривня стала фінансово привабливою, щоб ми пишалися своєю валютою і зберігали у ній зароблене. Чиновники задекларували готівкові накопичення у доларах і євро. Нацвалюта не буде сильною, доки нею керують ті, хто зберігає гроші в чужій готівці.
Куди рухається наша економіка?
— Структурної реформи в ній не відбулося, тому нас і далі годує сировина. Ціна на неї падає. Це позначиться на курсі валют. На осінь і зиму оптимістичний сценарій — 30 гривень за долар.
Що відбувається у світі?
— Великі розвинені економіки закриваються — Китай, Євросоюз, США. Хочуть стати самодостатніми. Обривають невигідні зовнішні торгові зв'язки і стимулюють внутрішнє виробництво. Бо це дає нові робочі місця. Раніше Штати вкладали гроші у винаходи, а виробництво переносили в інші країни. Весь світ працював на Америку. Тепер хочуть відродити колишню славу американського міста Детройт, яке було символом машинобудування. Китай теж планує закритися. У невеликих містах і селах запроваджують пенсійне забезпечення. Вкладають у це 150–200 мільярдів доларів. Раніше такого не було — діти мали турбуватися про батьків. Тепер будуть менше накопичувати грошей на старість і більше витрачати. Товари, які раніше продавали за кордон, будуть купувати "вдома". Стимулюватимуть економіку через внутрішнє споживання. Ті, хто торгує сировиною, від цього програють. Наприклад, Росія. На жаль, і Україна теж.
Що робити нам?
— Могли б включитись у ринки Євросоюзу. Для цього слід запропонувати щось цікавіше за зерно, олію чи мед. Наприклад, товари легкої промисловості, машинобудування, побутову техніку. З цього починали поляки.
Можемо конкурувати тут?
— Для цього є все, крім державної політики. Європейці при підписанні Угоди про зону вільної торгівлі робили ставку не на мед чи пшеницю. Інвестори з Китаю чи арабських країн могли відкривати тут підприємства і користувалися тим, що Україна може безмитно торгувати з Європою. Україна могла б стати точкою перетину між Китаєм, Близьким Сходом та Європою. Та інвестиції не прийдуть у корумповану країну з нечесними судами і податками.
А квоти?
— Немає обмежень на безмитний продаж у Європу одягу, взуття, електроніки, побутової техніки. Та ми їх не виробляємо. Замість цього вперто веземо сировину, яка не надто потрібна в ЄС. Так ніколи не станемо багатою країною. Скільки потрібно продати олії, щоб назбирати на "Мерседес"?
Як оцінюєте потенціал українців?
— Високий рівень людського потенціалу в Україні не відповідає економічному розвитку. Ми недооцінені. Вітчизняна система оплати праці — капіталістичний "совок". Держава встановлює мінімальну заробітну плату — 3200 гривень. І ці гроші отримує і токар п'ятого розряду, й охоронець у супермаркеті. Розмиті межі в оплаті праці між висококваліфікованим персоналом і робітником без кваліфікації. Через це за п'ять-шість років лишимося без технічного і наукового персоналу. Якісних кадрів у деяких сферах уже не вистачає.
Чому так відбувається?
— Немає взаємозв'язку між структурами суспільства. Коли починається активність в одній частині, інша гасить її. Приклад — волонтерство. Стало імпульсом. В іншій країні він би переріс у державну політику. А в нас гасне через байдужість решти суспільства.
Але ж маємо високу громадянську активність. Відбулося дві революції.
— Під час кризи люди змінюють поведінку. Переходять у режим виживання. Чому були обидва Майдани? За Кучми мали тривале економічне зростання. Сформувався середній клас і став рушійною силою помаранчевої революції. Криза 2008 року обвалила економіку, але не надто. Потім — знову період економічної стабільності. Середній клас закріпився і знову вийшов на революцію.
Зараз люди на дні. Скорочення середнього класу зменшує тиск на владу. Легко маніпулювати тими, хто сидить на субсидіях. Це фактично система контролю держави за народом. Родина, яка отримує субсидію, вже не піде на вулицю протестувати проти влади — раптом її відберуть.
Як українці ставляться до грошей?
— Мають історичну пам'ять бідності — мінімальної стабільності. Чекають, хто дасть її. Цим користуються політики. Хочуть законсервувати нинішню економічну ситуацію, коли погано, але стабільно.
3 
1
Коментарі