Третій президент України Віктор Ющенко, 56 років, в інтерв'ю інтернет-виданню "Українській правді" розповів про своє бачення справ у державі. Подаємо його скорочено.
"Корупція виникає там, де одна сторона є державним службовцем. Інакше кажучи, корупція завжди має державне обличчя. І якщо ми хочемо побачити боротьбу з корупцією, ми повинні побачити на лаві підсудних державного службовця.
Чому кримінал за останні 10–12 років так відкрито, тотально пішов у політику? Тому що в політиці ти починаєш володіти захистами. Кожен корупціонер є членом партії та належить до якогось партійного "общака". Тому логіка "руки прочь от партийцев, руки прочь від політика" — це все одно, що сказати "руки прочь" від боротьби з корупцією.
Коли говорять, що справа Діденка, справа голови Митної служби переведені в секретний режим, тема газових угод переведена в закритий режим, виникає питання — від кого закритий? Влада повинна розуміти, що головна проблема сьогоднішніх судових розборок полягає в недовірі. І якщо для довіри треба зробити відкритою цю справу, я радив би не ховатися за грифами секретності.
Ми готувалися до переговорного процесу (2008 року. — "ГПУ") з обрахунками ціни газу, яка тоді фігурувала на європейському ринку. У Німеччині тоді ціна була 175 доларів. На якійсь стадії переговорів наприкінці 2008-го Олег Дубина доповідає, що закінчили на рівні 250 доларів. Потім після певних спілкувань на прем'єрському рівні ситуація дійшла до того, що Дубина сидить у коридорі та каже: "Я не впливаю на переговорний процес". Юлія Володимирівна називала один параметр: "Ціна буде дешевшою від ринкової на 20 відсотків". На РНБО не фігурувала ні угода, ні додаток до угоди, бо прем'єр-міністр їх не подала. Я отримав договір через 10 днів після цього, зі спецджерел, але не від уряду. І тоді виплила ціна 450 доларів.
Кажу Тимошенко: "Не треба їхати на чужу площадку проводити політичну зустріч. Хай Дубина їде в Москву і бере участь на рівні технічних експертів". Вона сказала, що не їде. Моя розмова з прем'єр-міністром була запеленгована. І після того через 30–40 хвилин прем'єр-міністр Росії спілкується з прем'єр-міністром України, і домовляються про зустріч у Москві. От звідси почалася друга, паралельна гра.
Для Москви все одно, чи Тимошенко із "общаком" буде, чи Янукович. Бо ні там, ні там не побачите політики національного відродження України, її демократії та європейськості. Кругом побачите гру, а тема вишиванки буде використовуватися тільки як ефект для впливу.
Якби ж рік тому українська сторона чітко заявила про незаконність газових угод 2009 року — і на це є законні підстави — у нинішньої влади була б зовсім інша позиція. Якби доля харківських угод вирішувалася сьогодні, то при нинішніх відносинах між Україною та Росією їх би укладено не було.
Чому ми повинні ходити під червоним прапором? Або чому хтось вирішив, що ми повинні жити з гаслом "два языка — одна страна"? Це для лохів, це фатальна помилка тої ж влади. Це політика ослаблення країни.
Знаєте, чому так себе ведуть Табачник або Азаров? Тому що за ними стоять приблизно 14 мільйонів українців, які думають так само, як і вони. І тут анафема на одну людину не допоможе. Якщо ви хочете зробити крок, бийте не по голоблі, а по коню: навчіться говорити з тими 14 мільйонами людей. Не примушуйте шахтаря українську мову вчити. Не наша це мета. Наша мета — щоб його діти говорили українською. А те покоління відпустіть. Ми маємо останню владу, яка носила в кишені червоні партквитки. Я теж її частина, такий же "каліка". Тільки дайте українцям одне покоління, і ви Україну не впізнаєте!
3 
1
Коментарі
3