10 листопада в прямому ефірі "Свободи слова" на телеканалі ICTV посварилися кандидат у президенти Інна Богословська і перший президент Леонід Кравчук. У програмі йшлося про моральність.
Інна Германівна звинуватила Леоніда Макаровича у продажності. Кравчук пообіцяв купити саму Богословську, назвав її "хамлюгою". Висунув уперед праву руку і "переламав" її лівою.
— Італійці показують таке завжди і всюди, і ніхто вже на це не реагує, — коментує Павло Мовчан, 70 років, депутат-"бютівець", член Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. — Ми з друзями, бачивши це, реготали. Мова жестів — первинна. І я не хотів би, щоб надавали цьому брутального значення. Принаймні це недалеко від того, що відбито в українській класиці. У Панаса Мирного чи Нечуя-Левицького, коли воювали за межу, то жінки піднімали спідниці та показували задню частину тіла. Жест Кравчука — це емоційний прояв. Якщо чоловік із високим статусом удається до подібних речей, то це робить його таким самим, як усі. Леонід Макарович — проста селянська дитина. Його спровокували на таку реакцію, дістала брехня, яка лунала з уст кандидатки. От де потрібно реагування Нацкомісії з питань моралі! Не може бути брехня домінуючою в суспільстві. Ми повинні обирати правду, а коли вона потребує підсилення жестом, хай собі буде.
— Кажучи взагалі, культура нашої політичної еліти далека від європейських норм, — зауважує Мирослав Попович, 79 років, директор Інституту філософії Національної академії наук. — А в цьому конфлікті не беруся судити, хто винен. Бо Інна Германівна — штучка ще та. Вона явно провокувала. Не знаю, як би я повівся в такій ситуації. Якби це був чоловік, то за слова про "продажність" треба бити по пиці. А в спілкуванні з жінкою треба стримуватися.
"Це була реакція захисту"
— Буває, жінка так зачепить чоловіка, що той у стані високого психоемоційного напруження ладен люто грюкнути кулаком по столу чи навіть ударити її, — каже головний лікар Львівської психіатричної лікарні Олександр Фільц, 54 роки. — А потім охолоне, усвідомить неадекватність свого вчинку і ходить із почуттям провини. У стані афекту, який ми спостерігали у прямому ефірі, навіть стриманій людині важко контролювати поведінку чи будувати раціональне мовлення. Тому й жестикуляція може бути неадекватна поведінковій природі. Чоловік не демонстрував агресії. Це була реакція захисту, не нападу. Такий спосіб емоційної розрядки з медичної точки зору кращий, ніж тамування спертої енергії образи. Гамування в собі емоційного перенапруження може мати сумні наслідки для здоров"я.
2 
1
Коментарі
8