Загальний наклад виданих в Україні книжок за два роки скоротився на 35%. Така ж ситуація була 2003-го.
— Статистика, якою оперує Книжкова палата, не має жодного стосунку ані до бізнесу, ані до ринку. За нею важко сказати, в якому стані галузь, — каже літературний критик Костянтин Родик, 56 років. — Видавництва простоюють або закриваються, стверджують книговидавці. Але підтвердити це цифрами не можуть, бо такої статистики немає. У видавців мало обігових коштів, бо не можуть узяти кредити. Відповідно, книжок видається менше. Звідси і спад на 35 відсотків загального накладу. Третина з цієї цифри — це підручники, ще третина — спеціальна література, а решта потрапляє на ринок.
Видавництва друкують мало книжок, хоч вигідніше видати весь наклад, аніж потім додруковувати. Тут кілька причин. По-перше, книжки треба кудись поставити. А основні полиці книгарень зараз у руках наших конкурентів із Росії. Їм належать найбільші книжкові мережі, крім "Емпіки" та "Є". Ставити книжки українців вони не дуже й хочуть, хіба десь на задах. Друга проблема — брак інформації. Глянцеві видання частіше рекламують російську книжку.
Ще одна проблема — де друкувати. Якщо наші видавці ломлять ціни, що не відповідають якості продукту, то вигідніше друкувати у Словаччині. У нас є кілька паперових фабрик. Але вони не покривають наші потреби, та й якість цього паперу дуже низька. Паперу, на якому друкуються гарні книжки, в нашому виробництві знайти годі.
За 20 років держава не робила абсолютно нічого, щоб допомогти книговидавцям. Це злочинне нічогонероблення. Вона просто віддала ринок росіянам. Якщо порівняти ситуацію з пивом, то єдиний шлях обмежити засилля іноземних книжок на ринку — запровадити квоти та акцизи. У випадку з пивом це дуже помогло.
5 
1
Коментарі