Ситуація з книгодрукуванням в Україні 2011 року погіршилася, вважає президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, 57 років.
— Маємо лише зростання на піввідсотка кількості назв виданих книжок. Але сумарний наклад цих видань упав на 7 відсотків. Сьогодні Україна на останньому місці в Європі за кількістю книжок на душу населення. Видаємо за рік менше однієї на людину. Причому це разом із підручниками, які не є загальнодоступними. Від Польщі й Росії відстаємо у споживанні книжки вп'ятеро. Від Німеччини, Англії, Франції — у сім-дев'ять разів.
Протягом останніх 16 років Україна зазнає книжкового голоду — культурного, духовного, інтелектуального. Свого часу французький філософ Дідро сказав: "Коли людина перестає читати, вона перестає мислити". Держава має думати про своє майбутнє, а його будують лише свідомі люди — з гарною освітою, глибокими професійними знаннями, належними моральними і культурними якостями.
Яка причина такого стану книжки?
— Сьогодні її викреслили із пріоритетів держави. Вона не є елементом, який дає людині змогу мати високий соціальний статус, розраховувати на кар'єру в управлінні чи на виробництві. На жодному телеканалі не побачити рекламу книжок.
У Європі та США бібліотеки закуповують 30-40 відсотків усіх видань, щоб забезпечити вільний доступ будь-якого громадянина до знань, які продукуються в країні. У нас усі спроби пролобіювати таку програму закінчуються фіаско. 2008 року розробили програми для Мінкульту — популяризації читання і Держкомтелерадіо — популяризації друкованої книжки. Однак їх не затвердили.
В Україні держава фактично покинула галузь. На підручники виділяють третину необхідного. На програму "Українська книга" — 20 мільйонів на рік. Цього вистачає, щоб видати 300 тисяч книжок — по одній на місяць на 18 тисяч бібліотек. Позаторік "Українську книгу" не профінансували. Минулоріч із виділених 20 мільйонів Держказначейство заблокувало у грудні 9,5 мільйона. Не сплатили навіть за вже видані за держзамовленням книжки. Словом, держава не розглядає книгодрукування як потужну індустрію. У Росії, наприклад, прем'єр Путін узяв під свою опіку видавничу галузь. Бо вона впливає не стільки на економічний стан, а й на розум людей.
Як занедбаність книговидання позначається на людях, державі?
— Без читання люди відвикають аналізувати, а це дається взнаки у всьому іншому. Через засоби масової інформації до людей доходять лише фрагментарні знання, які не дають професіоналізму, освіченості, не формують особистості.
Як слід було би пропагувати книжку?
— Механізмів багато. От переді мною лежить "Национальная программа поддержки и развития чтения в Российской Федерации. Методические рекомендации по практической реализации". Понад 500 сторінок. Розписано, як пропагувати книжку на рівні вчителя, вихователя, бібліотекаря, держслужбовця. Як перші особи держави мають демонструвати, що соціальний статус людини залежить від начитаності. У Німеччині є програма "Почитай книжку президентові". Діти 12 років змагаються за право почитати при телекамерах улюблену книжку главі держави в його кабінеті. Люди бачать, що 12-річному підлітку книжка допомогла посісти чільне місце серед однолітків, продемонструвати, що його знання дають йому шанс на успіх у житті, на гарну роботу.
З'явилися багато книгарень. Вони сприяють розвитку книговидання?
— В Україну зайшли мережі, які мають іноземний капітал і не зацікавлені в популяризації української книжки. Більш-менш нормально вони працюють із десятком потужних вітчизняних видавництв. Іншим пропонують дискримінаційні угоди — зі штрафами, іншими санкціями. Видавець, по суті, кредитує книжкову торгівлю, бо дає продукцію під реалізацію, а гроші за продане отримує через півроку.
Книгарні в регіонах дрібні, не можуть отримати кредити. Видавець теж дрібний — не має змоги розвести книжки по всій країні. Посередницькі структури не працюють. У нас немає нормальної видавничо-книжкової інфраструктури, як у Польщі, Росії. Позаторік поляки купили книжок власного виробництва на 1 мільярд 187 мільйонів євро. Це при населенні 35 мільйонів. Українці у цей час купили книжок на 100 мільйонів доларів — майже у 15 разів менше.
Чи не задорогі книжки в Україні?
— Порівняно з Європою дешеві. Якщо взяти до уваги купівельну спроможність українців — дорогі. А дешевими вони бути не можуть, бо не створені можливості, щоб люди активно купували книжки. А що менший наклад, то вища собівартість. У Росії середній наклад книжки — вісім тисяч, у нас менше тисячі. Разом із підручниками — 1900.
В одному з видавництв мені казали, що книгарні накручують ціни на видання вдвічі.
— Так і це ненормально. У більшості країн Європи діє закон про фіксовану ціну накрутки: в Іспанії посередник має 20 відсотків, продавець — 30. Тобто додаток до вартості виробництва книжки не може перевищувати 50 відсотків. У нас — від 100 до 180.
2 
1
Коментарі
9