Газопровід "Північний потік-2" добудує російський корабель-трубоукладач "Академік Черський", каже російський міністр енергетики 48-річний Олександр Новак 27 грудня.
Це судно навряд чи скоро потрапить у Балтійське море. Зараз "Академік Черський" перебуває на Далекому Сході. Йому належить ще доплисти, а нам — переконатися, що він здатний замінити кораблі швейцарської компанії "Оллсіс". 20 грудня вона зупинила роботу над "Північним потоком-2", після американських санкцій проти компаній, що його будують.
У найкращому випадку, Росія закінчить "Північний потік-2" наприкінці 2020-го. Запрацювати він зможе 2021-го. Доти РФ потребуватиме чималих обсягів транзиту через українську газотранспортну систему.
Українських учасників переговорів із російським міністерством енергетики та Газпромом можна було б зрозуміти, якби угоду про транзит підписували 2018 року, а не зараз (20 грудня в Мінську сторони домовилися про транзит газу до Європи на п'ять років. Мінімальний обсяг — 65 млрд кубометрів у перший рік і по 40 млрд кубометрів — у наступні. Газпром виплатив українській стороні $2,9 млрд, за рішенням Стокгольмського арбітражу. Нафтогаз відмовився від інших позовів до міжнародних судів на $12 млрд. — ГПУ). Тоді ще можна було вважати, що Росія через рік обійдеться без української ГТС і відмовиться виконувати рішення Стокгольмського арбітражу. Але наприкінці 2019-го зрозуміло, що "Північного потоку-2" не буде ще довго, а від арбітражу Газпром не відкрутиться. Тому не зрозуміло, чому в цих умовах Київ погодився на обмежені обсяги транзиту і відмовитися від позовів. Враження, що в Києві були так зацікавлені в негайному отриманні від Газпрому $2,9 млрд що вирішили "забути" і про можливість відсудити більші гроші, і про те, що українська ГТС залишається для Росії важливою.
Горизонт планування української влади обмежується декількома місяцями. Грошей у бюджеті катастрофічно не вистачає, тому вирішили отримати $2,9 млрд. Завтра, коли коштів знову не буде, підуть на нові поступки. Без розуміння стратегічного планування зникає поняття національних інтересів. Його підміняють інтересами виживання самої влади, яка не справляється з викликами і гарячково шукає вихід.
Американські санкції і зупинка будівництва "Північного потоку-2" повинні були стати для Володимира Путіна серйозною поразкою. Однак нова угода з Україною стала перемогою Кремля. Тактика виживання української влади руйнує міжнародну стратегію стримування Кремля. Путін цим користується.
Коментарі