Триває візит в Україну патріарха Московського і всієї Русі Кирила Гундяєва. Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, 50 років, каже: у Москві стурбовані тим, що останнім часом в Українській православній церкві Московського патріархату посилилося прагнення до створення єдиної помісної православної церкви в Україні.
Чого в цьому візиті більше — релігії чи політики?
— Будь-який приїзд духовного діяча впливової церкви до іншої країни, де є частина його пастви — завжди важлива подія з релігійного погдяду. Водночас вона має і політичне значення. Але в даному випадку цей візит дуже політизовано. Даються взнаки непрості стосунки, що складаються між Російською православною церквою та іншими церквами в Україні.
Існує стереотип, що Українська православна церква Московського патріархату дотримується проросійської лінії. Ситуація набагато складніша. Всередині церкви є різні позиції. Промосковське крило виражають митрополити Агафангел з Одеси та Іларіон з Донецька. Вони готові йти аж до скасування автономії УПЦ. Автокефалійські настрої уособлює черкаський митрополит Сафроній. Між цими крайніми точками зору знаходиться позиція предстоятеля церкви митрополита Володимира. Він намагається балансувати, займає прагматичну позицію.
Тож для Кирила цей візит — не лише релігійна подія, а спроба розібратися в ситуації й показати, що він тримає все під контролем.
То Кирило намагається попередити втрату митрополії?
— Безумовно, у Москві стурбовані тим, що останнім часом в Українській православній церкві Московського патріархату посилилося прагнення до створення єдиної помісної православної церкви в Україні. Це не в інтересах Російської православної церкви, і Кирило цьому активно протидіятиме. Він — талановитий промовець, харизматичний лідер, уміє спілкуватися і через газети, і на телеекрані, і на мітингах. Тому це сильний опонент, який прагнутиме створити привабливіший образ російського православ"я.
Хто з українських політиків використовує приїзд патріарха у своїх цілях?
— Найбільше на цьому намагається зіграти Віктор Янукович. Зустрічі з Кирилом Ющенка і Тимошенко — це нормальна дипломатична практика. Адже вони керівники країни, які можуть зустрічатися з представниками різних церков — щоб не надавати перевагу якійсь із конкуруючих православних конфесій.
А от Янукович прагне отримати моральну й політичну підтримку з боку Російської православної церкви, щоб потім використати це на виборах. Мені здається, Кирило має зробити висновки з 2004 року. Тоді представники Московського патріархату відкрито підтримували Януковича. І це зашкодило репутації церкви.
Формально керівник РПЦ не виказуватиме комусь із можливих кандидатів у президенти особливих симпатій. Але в Українській православній церкві Московського патріархату надто сильне проросійське крило, яке може своїми виступами й заявами підігравати Януковичу під час президентської кампанії.
Патріарх Кирило в одній із промов назвав українців "своїм народом". Чи правомірно це?
— Патріарх тут вийшов за межі дипломатичності. У нього є гасло, яке використовує для скандування на своїх мітингах: "Россия, Украина, Беларусь — это всё святая Русь!" У цьому контексті він і висловлюється про "мій народ". Але тут він явно порушив політкоректність.
Тимошенко у ці дні вітала предстоятеля Української православної церкви Московського патріархату Володимира Сабодана із днем ангела і назвала його "справжнім пастирем та духовним отцем українського народу". Це коректно?
— Можливо, це теж перебільшення, але тут інша ситуація. Традиційно вважають, що ідею української помісної церкви уособлює митрополит Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Але реальність полягає в тому, що без УПЦ Московського патріархату її створення неможливе. Митрополит Володимир займає прагматичну позицію — поступово дистанціюється від Москви. Робить акцент на автономії Української православної церкви.
Тому, якщо наші державні діячі й політики хочуть пом"якшити розкол усередині церкви, то мають контактувати з лідерами усіх конфесій.
3 
1
Коментарі
5