Робоча зустріч президентів України та Росії Віктора Януковича і Володимира Путіна відбулася в неділю в Сочі. Вона стала несподіванкою для громадськості. Її зміст не розголошують, інформація про підсумки — відсутня. Зустріч слід розглядати в контексті підготовки засідання Вищої євразійської економічної ради в Астані 28-29 травня, вважають експерти. Там можуть ухвалити рішення щодо бажання України стати спостерігачем у Митному союзі. Востаннє Янукович і Путін бачилися на початку березня.
— Мінімальний обсяг інформації від прес-служб президентів натякає, що обговорювали одвічну тему взаємодії України з євразійським проектом Кремля, а також можливий розділ української газової "труби", — говорить директор московського політологічного центру "Північ-Південь" Олексій Власов, 47 років. — Сторони, напевно, ще й домовилися поки що нічого не розповідати громадськості. Останнім часом Путін практикує таку інформаційну тишу не тільки з українським президентом. Нещодавно був візит глави Вірменії Сержа Саркісяна. Його інформаційна картина теж була мутною.
Чому така таємничість? Можливо, президенти домовилися про проміжний формат участі України в Митному союзі. Адже 28-29 травня відбудеться засідання Вищої євразійської економічної ради Росії, Казахстану та Білорусі. Якщо Київ вирішив або близький до прийняття кардинального рішення щодо Митного союзу, це має бути озвучене саме на раді. Путін, очевидно, проводив переговори від імені трійки країн, тож результати не зовсім красиво оголошувати на прес-конференції після двостороннього діалогу.
Янукович наполягає на статусі спостерігача в Митному союзі. Російські чиновники євразійської комісії по-різному оцінювали цю можливість. Замість слова "спостерігач" буде вибрано якесь інше, але, по-суті, мова йтиме про учасника союзу, який має якісь особливі можливості. Це ще не рівень, на який претендує Киргизстан — він уже заявив про повну готовність увійти до Митного союзу. Але трохи вище рівня Вірменії, де хочуть задовольнитися варіантом вільної торгівлі з СНД і бути асоційованими в торговий союз із Євросоюзом.
Існує велика кількість можливих варіацій навколо майбутньої співпраці по українській газотранспортній системі. Судячи з тональності останніх заяв, Кремль і Банкова просунулися в цьому питанні. Цьому сприяє зміна внутрішньополітичного клімату в Україні — вона хитнулася в бік Росії. До цього, по-перше, спонукають складні соціально-економічні умови в країні. По-друге, Янукович перебуває під постійним політичним тиском із боку опозиції, яка консолідується. Йому необхідно повертатися до старого перевіреного методу багатовекторного політичного курсу, як було за Леоніда Кучми. Питання Митного союзу висить уже рік, але за останні два-три місяці щільність інформаційних потоків істотно зросла. Це має у щось вилитися. Однак домовленості не озвучуватимуть доти, доки не підпишуть якийсь конкретний документ. Так само, як було з Харківськими угодами.
Максимум, на що може піти Україна, — це статус спостерігача при Митному союзі, вважає професор кафедри політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, 53 роки. А от щодо газотранспортної системи, можливі несподіванки, говорить.
— На подібних закритих перемовинах часто вирішували дуже суперечливі питання, які шкодили національним інтересам, — продовжує Гарань. — Яскравий приклад — Харківські угоди щодо Севастополя, коли не було належного процесу підготовки документів. Міністерство закордонних справ фактично усунули від роботи, ратифікацію в парламенті провели з порушеннями. Тож і цього разу Україна може отримати, на перший погляд, справедливу домовленість, але реально Київ позбудеться контролю над ГТС.
2 
1
Коментарі
9