— Із 1999-го до 2007 року кількість учнів шкіл скоротилася найбільше, — каже керівник освітніх проектів Центру дослідження суспільства Інна Совсун, 27 років.
Ситуацію навколо закриття шкіл нагнітає недовіра до Дмитра Табачника. Але є й об'єктивні обставини, які не залежать від прізвища міністра. У нас низька народжуваність. Тому є багато недоукомплектованих шкіл, особливо в селах.
Якщо в класі четверо-п'ятеро учнів, у них мало можливостей для спілкування. А це один із найважливіших чинників розвитку особистості. Мої бабуся і дідусь вчителюють у маленькій сільській школі. Там нездорове середовище для інтелектуального розвитку дитини. На випускному в дев'ятому класі з чотирьох дівчат двоє вже мали дітей, а одна була вагітна. Зберігаючи маленькі сільські школи зараз, ми значною мірою жертвуємо дітьми, які там навчаються.
Їх треба закривати, із трьох недоукомплектованих робити одну повноцінну, забезпечувати дітей і вчителів транспортом. А фінансування із двох шкіл, які закрили, спрямовувати на третю, яка залишалася. Перетворити її на повноцінний навчальний центр. Закривати школи механічно, без підвищення якості освіти, немає сенсу.
Концентрація фінансів дозволила б підвищити зарплати вчителям. Молодий педагог приходить на ставку 1000-1100 гривень. Якщо в селі чи невеликому райцентрі це ще може бути тимчасовим варіантом, то у великому місті це смішні гроші. Сьогодні багато говорять про успіхи фінської моделі школи (якщо дитина не справляється із завданням, учителі радяться між собою і пробують інші методи. — "ГПУ"). При цьому не звертають увагу на фінансову мотивацію педагогів. (2750 доларів мінімальна зарплата фінського вчителя. — "ГПУ".)
Такі зміни не зачеплять вищу освіту. Скорочувати кількість підготовки вчителів через закриття шкіл не потрібно. 2007 року держзамовлення на педагогічну освіту було трохи більш як 7 тисяч місць, 2012-го — на півтисячі менше. Це небагато. Освітяни складають 5 відсотків від усього державного замовлення.
2 
1
Коментарі