За національною програмою "Доступне житло" цьогоріч видали 14 іпотечних кредитів на загальну суму 4,6 млн грн. Дев'ять договорів підписали в Києві, три — у Криму. Усього Мінрегіонбуд розраховує видати 3 тис. кредитів, забезпечивши житлом 2,6% людей, що стоять у черзі на квартири.
Кредити видаватимуть до 15 років під 16% річних. Позичальник сплачуватиме 3%, а різницю в 13% компенсує держава. На це в цьогорічному держбюджеті заклали 1 млрд грн.
Верхня межа платоспроможності для учасника іпотечної програми — максимальний річний дохід сім'ї з трьох осіб — 400 тис. грн. Нижня межа — 55 тис. грн. При цьому щомісячний платіж за кредитом не перевищує 40% сукупного доходу сім'ї. Для доступу до іпотеки кожному члену сім'ї слід заробляти від 5 тис. грн до 12,5 тис. Зарплатня має бути повністю "біла".
Перший внесок має становити 25% вартості житла. Утім, Мінрегіонбуд планує знизити розмір першого внеску до 10%.
— Я не бачу розумної причини запровадження програми, — каже керівник київського відділення Асоціації спеціалістів із нерухомості Артур Пилипчук, 43 роки. — Економіка від цього сильніше не стане, люди не збагатіють, житлова проблема вирішена не буде. Це проста передвиборна акція. Довго програма не працюватиме. Бюджет закінчиться, і вона потроху зійде нанівець.
Матеріальні вимоги до отримувачів іпотеки високі, а середні зарплати по Україні малі. Таким чином, не кожен зможе отримати цей кредит. Хтось піде до чиновника, щоб якось його "зацікавити". Частина іпотечних пільгових кредитів витече з бюджету через незрозумілі схеми. Чому людина, яка заробляє трохи менше, не може отримати дешевого житла? Адже вона порядно платить податки і потребує квартири так само, як решта. Виходить програма запроваджує нерівність і підштовхує до корупції.
На вартість нерухомості програма ніяк не вплине. Доступ до неї матимуть не всі банки. Чиїсь іпотечні позики будуть гарантовані державою, а хтось нічого не отримає. Необґрунтована неринкова ставка кредиту лише розбалансовує роботу фінустанов.
Програма може точково вирішити проблему довгобудів. Комусь із власників повезе отримати доступ до бюджетних грошей, а якомусь — ні. Забудовники профінансувати довгобуди не можуть. Їх ніхто не купує, бо не вірять, що добудують. А тут — гарантія від держави.
Треба думати над розвитком економіки країни й оздоровленням фінансової системи. Щоб люди більше заробляли і могли дозволити купувати квартири, а будівельники могли зводити будинки в необмеженій кількості. Серед них би зростала конкуренція, і житло було б якісним і дешевим. Тільки так можна вирішити проблему з житлом.
3 
1
Коментарі