Директор Центру соціальних досліджень "Софія" Андрій Єрмолаєв, 36 років, вважає рішення Віктора Ющенка правильним і прогнозує, що президент і надалі залишатиметься однією з найвпливовіших постатей в українській політиці.
Чи є рішення президента оптимальним для країни?
— Ющенко ухвалив правильне, хоча й дуже непросте рішення. Іноді для того, щоб підтвердити статус глави держави й одного з лідерів нації, треба все ж таки вступити в лайно несимпатичних компромісів. Звісно, рішення президента критикуватимуть. Воно непопулярне. Не в захваті від досягнутих домовленостей і частина східної еліти.
Але крок президента треба розглядати не лише як зближення позицій "помаранчевих" та "синіх". Він дає можливість демонтувати вже створену інфраструктуру політичної війни. Ми знову побачили політичні окопи, інформаційні бойові дії, майдани. І цей випущений з пляшки джин міг зажити своїм, уже незалежним від його господарів життям. А рішення Ющенка загнало його назад у пляшку.
Щодо повторних виборів, то була висока ймовірність поновлення у наступному парламенті антикризового альянсу. Водночас Верховна Рада отримувала гарантію від розпуску протягом року. І тоді Ющенко був би фактично відсторонений від реалізації державного курсу. Тоді з ним радитися вже точно ніхто не став би.
Чи насправді Янукович і Мороз виконуватимуть положення Універсалу національної єдності, які стосуються мови, федералізму, інтеграції в НАТО?
— Треба сказати, що самі "помаранчеві" не були надто послідовними в реалізації цих своїх пріоритетів. Вони про них більше говорили, аніж щось робили. Та ж політика України щодо НАТО більше виглядала як політиканство. Інтеграція до альянсу — це ж і нові економічні та технологічні стандарти, дорогі програми промислової модернізації. "Сині" критикували курс до НАТО, а "помаранчеві" дискредитували заявлене. Тому від нинішнього компромісу можна сподіватися пошуку зваженої лінії, руху вперед без озирання назад.
А універсал — це швидше рамкова ідеологія, а не програма. Гадаю, уряд Януковича у тісному контакті з президентом підготує її на вересень.
Але як Ющенко зможе впливати на Януковича після його затвердження Верховною Радою?
— Є офіційний універсал, а є неофіційні домовленості. Судячи з усього, президентській команді буде зроблено низку поступок. Очевидно, в уряді Януковича на впливових посадах буде кілька соратників Ющенка. Скажімо, серед віце-прем"єрів. Компромісних людей можуть призначити на ключові міністерства — наприклад, Арсеній Яценюк збереже посаду міністра економіки. Те ж стосується керівника МВС: його визначає парламент, але це право можуть віддати Ющенкові.
Популярність Тимошенко може застигнути на 20–30 відсотках
Але важливе інше: ці 15 днів довели, що насправді уявлення про конституційну слабкість президента є хибними. Подивіться, як зіграв Ющенко. Можливо, часом була розгубленість, та зрештою президент довів свою впливовість.
Але він користувався лише тим, що може не внести кандидатуру Януковича на затвердження парламентом...
— Думаю, що, окрім посад, коаліція гарантувала президентові формування Конституційного Суду. Тоді Ющенко зможе контролювати все, пов"язане з політичним процесом. Наявність Суду дозволить йому запускати механізм оцінки рішень законодавчої і виконавчої влад. Скажімо, не маючи більше можливості впливати на того чи іншого міністра адміністративними методами, президент зможе оспорювати його рішення як неправове чи неконституційне. А це не менш ефективно, ніж можливість призначати чи звільняти міністрів. Є сила адміністративна, а є політико-правова. Як тільки Ющенко навчиться нею користуватися, він матиме дуже сильні позиції. Президент-правовик може бути більш впливовим, ніж президент-адміністратор.
Ющенко намагатиметься скасувати через Конституційний Суд конституційну реформу?
— Минулі події засвідчили, що Ющенко — політик обережний. Він не йде на крайні заходи і шукає компромісу. Ющенко також не є авторитарним адміністративним політиком. Це правда, що він схильний до одноосібного ухвалення рішень. Але при цьому дуже погано вміє користуватися адміністративними механізмами — он півтора року мав повноваження Кучми і не зміг ними скористатися.
Отож Ющенко тяжіє саме до політико-правового типу управління. Найімовірніше, президент буде добиватися не стільки повернення Конституції до редакції 1996 року, скільки нормального нормативного забезпечення своєї сьогоднішньої ролі. У Конституції є великі прогалини, якими президент і парламент можуть скористатися у війні один проти одного. Згадайте хоча б дискусію про уряд Єханурова: він був відставлений чи такий, що склав повноваження? Гадаю, Ющенко прагнутиме довести до пуття Конституцію в цьому сенсі. І зробити таким чином свою позицію впливовою.
Чи залишаться в коаліції комуністи, і чи розколеться "Наша Україна"?
— Ті парламентарії з "Нашої України" і Блоку Юлії Тимошенко, які симпатизуватимуть коаліції, навряд чи будуть влаштовувати демарші. Швидше за все, просто підтримуватимуть коаліцію під час голосувань. Це вже типово для нинішньої Верховної Ради.
Щодо комуністів, то найближчим часом вони залишатимуться з Партією регіонів. Хоча довго працювати в ідеологічних розбіжностях навряд чи зможуть.
Але якщо комуністи вийдуть з коаліції, а "Наша Україна" туди не увійде — коаліція розпадеться?
— Мабуть, і тоді буде звична для цього парламенту ситуація. Офіційно комуністи не виходитимуть з коаліції. Але під час голосувань намагатимуться підтримувати свій ідеологічний імідж.
Шанси Юлії Тимошенко на перемогу на наступних президентських виборах зросли?
— Боротьба за президентську посаду є лідерською. Можна бути популярним політиком, яскравим, з гарною риторикою — але цього замало. Президентські вибори є змаганнями за національне лідерство. Зараз в Україні є великий дефіцит політиків, які можуть на це претендувати. Поки що цю планку бере лише Віктор Ющенко — з усіма його суперечностями, пікантними рисами характеру. А Янукович — лідер регіонального масштабу. У національному країна його просто не сприймає.
Юлія Тимошенко змогла стати лідером соціальних очікувань. Вона дуже популярна у протестному середовищі, але цього для загальнонаціонального лідерства теж не досить. Тимошенко входить до трійки найрейтинговіших політиків, але її популярність може застигнути на 20–30 відсотках. Що буде за два-три роки, сказати важко. Але на сьогодні шанси Тимошенко на перемогу на президентських виборах сумнівні.
4 
1
Коментарі