Навряд чи знайдеться багато задоволених нашою медициною. Отож її вкотре вирішили реформувати. Міністр охорони здоров"я Юрій Поляченко, 42 роки, поставив своїй галузі діагноз: "Стан тяжкий, але стабільний".
Він запропонував інтенсивну, на його погляд, терапію. "Національний план дій в інтересах здоров"я народу України" — так зветься цей прописаний на п"ять років курс лікування галузі. Ідею виголосив днями віце-прем"єр-міністр В"ячеслав Кириленко, 37 років.
План складається з кількох блоків: створення базового пакета безоплатних медичних послуг, впровадження державних програм боротьби з соціальними хворобами (ВІЛ/СНІД, туберкульоз та інші), розробка законодавчої бази, поступове повернення до профілактичних заходів. А також реформа медичної освіти й підготовки кадрів, зміни на фармацевтичному ринку й у забезпеченні населення ліками.
А для стабілізації стану галузі реформатори радять скасувати 49 статтю Конституції. Вона гарантує громадянам безоплатну медичну допомогу.
Цьогоріч на медицину дали 17 мільярдів гривень
Головний лікар країни Юрій Поляченко визнає: безкоштовною медицина є лише де-юре. І пропонує розробити базовий пакет медичної допомоги та прописати, які послуги у лікарні безкоштовні, а які — за гроші.
— Якщо йдеться про апендицит, ми говоримо: він лікується за такими-то стандартами. Якщо про кардіохірургічні операції при вроджених вадах серця, то кажемо: оце базовий пакет і він надається державою безоплатно, — пояснює пан Поляченко.
— Ми пропонуємо пацієнтам тільки платне ультразвукове обстеження, — каже медсестра медико-генетичної консультації Маріупольської міської поліклініки Ірина Ромашкіна, 45 років. — Адже виступаємо як приватні підприємці. Ціни на послуги відносно невисокі. Приміром, для вагітних — 30 гривень. У поліклініці було й безкоштовне УЗО, проте його закрили. Лікар відмовився працювати за копійки.
Коли ж реально відбудуться зміни на краще, у "Національному плані" не написано.
Конкретикою він узагалі не обтяжений: "Головна мета реформи — забезпечити доступність і якість медичної допомоги населенню шляхом поетапних, але глибоких структурних змін системи охорони здоров"я та наблизити її до міжнародних стандартів".
— Це просто концепція реформування, — каже віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк, 42 роки. — Але в ній не написано, хто буде відповідати, якщо заплановане зірветься. Не прописані й конкретні очікувані результати. Не сказано, скільки людей від цієї реформи матимуть користь, і яку саме.
Але віце-прем"єр В"ячеслав Кириленко переконаний, що заплановане дасть результат.
— Це призведе до покращення всіх пов"язаних із захворюваністю та смертністю показників, — каже він.
Страхову медицину вирішено впроваджувати не раніше 2007–2009 років
А поки що лікарі скаржаться на мізерні зарплати, пацієнти — на погані умови перебування у стаціонарах, відсутність безкоштовних ліків і вимушену оплату у конвертах. Натомість уряд каже: цьогоріч на медицину дали 17 мільярдів гривень. Це на третину більше, ніж у попередні роки. Проте на всіх все одно не вистачає.
Страхову ж медицину вирішено впроваджувати не раніше 2007–2009 років, змінивши попередньо Конституцію. Радикальні реформи колишнього міністра Миколи Поліщука відкладено.
Лікар-гомеопат Володимир Попов, 37 років, вважає: насамперед треба удосконалити медичну освіту й підвищити кваліфікацію лікарів. По-друге, істотно підвищити зарплату лікарям-бюджетникам.
— Страхову медицину на офіційному рівні обов"язково треба запроваджувати. Проте чітко виписати у законодавстві, які категорії населення мають пільги на отримання безоплатної допомоги, — вважає він. — А ще потрібен контроль з боку держави за фармацевтичним ринком, рекламою медичних препаратів.
Зараз Міністерство охорони здоров"я започаткувало широке обговорення плану дій. Воно триватиме місяць. Потім план розглянуть на Всеукраїнській конференції медиків. І можливо, приймуть.
1 
1
Коментарі