Президент Національної академії державного управління при Президентові України Віра Нанівська, 60 років, каже, що демократія сама не виростає і що політики часто не знають, чого насправді хоче від них народ.
Чому державна машина сьогодні працює так неефективно?
— Стару машину помаранчева революція розламала, але як будувати нову — ніхто не знав і про це не думав. Була така ілюзія: якщо зламати несправедливість, тиск, переслідування, то на цих уламках виросте демократична система. А демократія сама не виростає. Її потрібно створювати власноруч, докладати до цього великих зусиль.
Через це багато хто розчарувався в Ющенкові.
— Більшість людей чекають тієї демократії так, як колись чекали світлого майбутнього при комунізмі. Хочуть, щоб Ющенко всіх скрутив у баранячий ріг. Щоб посадив усіх, хто його не слухає, у тюрми. Але не можна йти до демократії недемократичним шляхом. Та й порядок наводить не президент, а саме суспільство: у своєму селі, хаті. А ми чекаємо, що президент прийде особисто до кожного й помиє нам підлогу. Демократія ж означає лише відповідальність кожного за чистоту власного коридору. Не треба сподіватися на сучасного царя-батюшку, який потурбується про кожного. От у росіян він сьогодні є. А в нас немає, і це добре.
Чи можливе у нас повернення до старих авторитарних часів?
— Після цих виборів і в умовах свободи преси жодних шансів узурпувати владу немає. Охочі це зробити знають, що завжди знайдеться опонент. Таким є механізм демократії. На жаль, він працює зараз лише в тій його частині, що стосується критики. Критикують усі й усіх. Але коли доходить до конкретної роботи — тут виникають проблеми.
Які саме?
— Політик у високому кріслі зазвичай сподівається лише на те, що його вплив і його віра в правильність того чи іншого кроку є достатніми для вирішення проблеми. Але ми живемо в нових умовах. І виявляється, що це рішення не тільки не виконується — його не сприймають, опротестовують. Політик не готовий до такої реакції, бо не має від своїх чиновників інформації про наслідки рішення. Не робиться аналіз очікуваної поведінки зацікавлених сторін. Приймаючи рішення, з ними ніхто не радиться.
Десь написано, що не можна призначити кума?
Ми ніколи не бачили жодного документа на зразок стратегії розвитку якогось села на два-три роки наперед. Де місцеві жителі вирішили б, як те село має розвиватися, як вони будуть тратити ті гроші, що мають, і як будуть заробляти ще більше. Ніхто ніколи публічно не звітує про використання коштів певного села чи міста. Ніхто не питає в людей, куди краще було б спрямувати кошти. А все це вже давно є нормою та стандартом європейського життя.
Наші чиновники, мабуть, просто не знають цих стандартів.
— Ні технічно, ні практично. Слід змінити принципи підготовки державного службовця — щоб його вміння відповідало потребам демократії. За радянських часів бюрократи знали тільки один стандарт: є наказ згори, і його треба виконувати. А проблеми вирішували лише після їх появи.
Кажуть, що боротьба з корупцією нині неефективна, а розміри хабарів стали ще більшими. Чи є рецепт боротьби із цим лихом?
— Люди насправді всюди однакові. Українці не більш корумповані за інших — просто в нас корупція стала нормою, яка дозволяється законом. Тому треба не боротися з наслідками хабарництва, а змінювати самі правила. А також запровадити незворотність покарання за корупційні дії.
Є також інша проблема — призначення на різні посади родичів, кумів...
— Це знову ж таки проблема правил. Хіба десь написано, що не можна призначити на якусь посаду свого кума? Ні. У демократичних країнах це законодавчо заборонено. Якщо це твоя приватна компанія, то ти можеш хоч усю сім"ю туди взяти. А якщо державна установа, то так робити не можна в жодному разі.
Важливо, що зараз про це пишуть, люди обурюються. Раніше такого не було, хоча родичів призначали завжди. Проблема стала очевидною, і це перший крок до її подолання.
2 
1
Коментарі