Голова новоствореної Державної служби кінематографії України Ганна Чміль, 55 років, розповідає про те, як держава підтримуватиме національне кіно, та стверджує, що прибуткових фільмів зараз все одно не може бути.
Що робитиметься для відродження українського кінематографа?
— Головним завданням є збільшити кількість фільмів. Для цього замість державного замовлення має бути державна підтримка. Бо бачимо, що зростання бюджетного фінансування до 50 мільйонів гривень кардинально ситуацію не змінило. Отож держава частково підтримуватиме виробництво художніх фільмів і повністю фінансуватиме дитяче, анімаційне, документальне, науково-освітнє кіно. Тобто некомерційне.
Сподіваємося на підтримку бізнесу. Якщо будь-яке підприємство вкладає гроші у кіновиробництво, то з 2006 року десять відсотків його прибутку звільняють від оподаткування. Ще ініціюватиму скасування податку на додану вартість на національні фільми. А також підвищення зарплат для знімальних груп, які виробляють фільми за державний кошт. Адже платять там менше, ніж у фільмах за участю інвесторів чи на телебаченні.
Як відбиратимуть фільми, які фінансуватиме держава?
— Через конкурси. Будь-хто зможе запропонувати сценарій. Але це мають бути національні фільми. Бо часто пропонують можливо й цікаві сценарії, але вони не мають жодного відношення до нашої країни, народу.
Просто цікаве кіно в нас і так є — американське, європейське. Але це кіно іншої культури, системи цінностей. Воно не може нагадати про належність до нації, культури. Тобто про національну ідентичність. Те, чим у глобалізованому світі ми цікаві для інших.
Чи фінансуватиме держава масове розважальне кіно?
— Фінансуватимемо різне кіно — трагедії, комедії, фантастику, фільми жахів. Талановите й геніальне народжується тоді, коли знімають багато різноманітних фільмів. Тоді з"являтимуться шедеври.
У нас лише 160 сучасних кінозалів
Свого часу мене зняли з посади заступника держсекретаря міністерства культури саме через мою підтримку елітарного кіно. Я робила це свідомо. Бо коли виділяли не 50, а 5–7 мільйонів гривень, на них треба було підтримати саме елітарне кіно. Тобто найбільш талановитих. Вони мають підвищувати рівень кіномистецтва. У цьому й надалі полягатиме державна політика. Інвестор таке кіно не підтримуватиме, бо йому треба повертати вкладені кошти.
Чи можливе зараз прибуткове українське кіно?
— Ні. Навіть масове кіно не може бути самоокупним. Передусім тому, що кількість відвідувань кінотеатру на особу становить у середньому 0,5 разу на рік. У нас лише 160 сучасних кінозалів. Але інвестори все одно вкладатимуть кошти, бо їм буде цікаво себе прорекламувати. Підтримувати культуру буде престижно.
Як можна посприяти збільшенню кількості глядачів і кінотеатрів?
— Для рентабельності кіно на тисячу жителів має припадати кілька кінотеатрів. У нас же їх дуже мало, та й розташовані вони переважно в обласних центрах. У селах чи містечках повинні бути принаймні відеопроектори з невеликими залами, де мають показувати українські фільми.
Ми будемо пропонувати закуповувати відеопроектори для містечок і сіл за бюджетний кошт. А все, що буде відзняте за участі держави, будемо переводити на DVD та відеокасети і надаватимемо для показу безплатно.
Проте в селах багато хто не може заплатити за квитки. Плануємо, що вже з 2008 року і там, і в райцентрах держава відшкодовуватиме відеозалам квитки для незахищених верств населення.
Як ви ставитеся до протестів кінопрокатників проти обов"язкового дублювання частини фільмів українською?
— Це інерція. Вони звикли так працювати, і їм не хочеться, щоб хтось втручався в їхню роботу. Зайняли свою нішу, їм там добре, не хочуть нічого нового. Купили в Росії продубльований російською фільм, показали й заробили гроші. Але я хочу дивитися фільми українською, бо живу в Україні.
Американці із задоволенням підуть нам назустріч
Постанова про дублювання дає час перебудуватися. Спочатку мають дублювати чи супроводжувати субтитрами лише 25 відсотків фільмів. Тільки невігласи можуть казати, що на сході ніхто не ходитиме на україномовні фільми. Якщо фільм цікавий, то глядач дивитиметься його будь-якою зрозумілою йому мовою. Тож жодних збитків у них не буде.
Коли ми трохи розбагатіємо, то налагодимо безпосередні контакти з кіновиробниками, а не через російських посередників. Американці із задоволенням підуть нам назустріч. Вони законослухняні. Розповсюдники, які з ними працюють, уже дублюють фільми українською. І вже восени чи й раніше на екрани вийдуть дубльовані українською фільми.
Недавно через нібито пропаганду насилля було заборонено для показу кілька фільмів. Ваше ставлення до такої цензури?
— Законом передбачено недопущення до показу фільмів, які пропагують насильство, порнографію та інше. Існують науково обґрунтовані параметри, які дають змогу це визначити. Якщо у фільмі смакують порнографію або, скажімо, розтин тіла, це достатня підстава для заборони показу такої стрічки.
Безумовно, я погоджуюся з критикою громадськості: критерії ці до певної міри умовні. Те, що наша експертна комісія вважає аморальним, можуть не вважати таким у інших країнах. Наприклад, фільми Тарантіно можна класифікувати як завгодно.
Ми намагатимемося виробити якісь загальні критерії оцінки фільмів із залученням громадськості. Недавно створено велику комісію із суспільної моралі. Але не при Міністерстві культури, а на загальнодержавному рівні. Вона мала б залагоджувати суперечки між оцінкою експертної комісії та розповсюдниками і глядачами.
3 
1
Коментарі