Парламент ухвалив Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Ним створюється земельний банк, який кредитуватиме селянські, фермерські, сільськогосподарські підприємства під 5% річних. Верховна Рада також внесла зміни до законодавства про земельні торги, відведення землі для суспільних потреб і розмежування.
— Владна більшість мала би прийняти один цілісний закон про ринок землі, — вважає оглядач з аграрних питань тижневика "Дзеркало тижня. Україна" 58-річний Володимир Чопенко. — Але в ньому є багато казусів і недоречностей. Тому хлопці в Раді вихоплюють частини з цього закону і перетворюють їх на законопроекти або роблять доповнення до Земельного кодексу.
Навіщо їм земельний банк?
— Йому хочуть надати монопольне право торгувати землею. Чиєю? Щонайперше, державної власності, якої назбирається понад 10 мільйонів гектарів. Із часом до них додадуться і не витребувані паї, і відумерла спадщина, і паї ще живих селян. Наприклад, ділянки, під які взяли позику, але не повернули її.
Реально, банк братиме гроші в банках олігархів і даватиме їх селянам під заставу їхньої землі. Тобто Земельний банк буде посередником. Якщо він збанкрутує, держава не матиме коштів, щоб викупити ті земельні ділянки назад. У чиїх руках опиниться земля? В олігархів.
Якщо земля вже стала предметом купівлі-продажу, проти чого я категорично проти, то операції з нею мав би здійснювати будь-який український комерційний банк. Так само, як із золотими, платиновими зливками, монетами.
Державний земельний банк може луснути так само, як колись банк "Україна". Він був монополістом у сегменті сільського господарства. Надавав позики колгоспам, радгоспам. Потім почав обслуговувати колективні сільськогосподарські підприємства, агрофірми, фермерів. Крупні аграрні формування брали в нього кредити і не повертали. Наприклад, агропромислова асоціація "Земля і люди" колишнього міністра сільського господарства Олександра Ткаченка. Через ці проблемні кредити банк і сконав.
Земельний банк обіцяє аграріям дешеві кредити під 5 процентів.
— Собі на збиток? Сьогодні реальна кредитна ставка — 25 відсотків. Хоча для показухи, задля статистики кільком господарствам позику під такий відсоток і нададуть. Але, запевняю, таке буде не в кожному селі незалежної України.
Як оцінюєте зміни в законодавстві про земельні торги?
— Вони однобічні, оскільки декларують торги виключно у формі аукціону. Причому у ньому можуть брати участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, засновники (учасники) спільних підприємств. Хто більше заплатить — того і верх. Приміром, є три покупці: фермер, агрохолдинг і транснаціональна корпорація. Агрохолдинг або заможний іноземець змагатимуться між собою. Фермер, звісно, не може на рівних конкурувати з ними через брак коштів.
Чому автори закону про земельні торги "забули" про альтернативу — конкурс. Його переможцем оголошують того, хто запропонує найкраще поєднання ціни, умов використання ділянки і певних вигод місцевій громаді. Бо крім грошей є ще й соціальна функція покупця. І сільській громаді вирішувати: продавати землю заїжджому чи односельцю.
Як ставитеся до змін щодо відведення земельних ділянок для суспільних потреб?
— Прикриваючись цим законом, у багатьох людей можуть за виграшки відібрати землю. Наприклад, президент чи прем'єр їде трасою Київ — Одеса. І закортіло зупинитися неподалік Жашкова. А челядь тут як тут, напохваті: а чи не розбити би нам тут бівак? Дивися, через пару місяців на цьому місці зросте резиденція на кшталт "Межигір'я". На чиїй землі? Тамтешнього фермера чи сільгосппідприємства. А назвуть цей відбір "суспільною потребою".
Депутати запропонували спростити процедуру розмежування земель державної та комунальної власності. Це позитивне нововведення?
— Не вважаю його таким. Що пропонує закон? Не треба розробляти проекти землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності, проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності. Закон пропонує розмежовувати землі за принципом "у силу закону". Тобто, автоматично.
Чи вважати розмежованими землі, якщо конкретні суб'єкти не зафіксували своє право власності на неї? Скажімо, за відсутності документів чи наявності сумнівних меж. Хтозна, коли територіальна громада в особі органів самоврядування та держава в особі відповідних органів влади досягнуть згоди, виконають необхідні землевпорядні роботи і виділять земельні ділянки в натурі, на місцевості. Судячи з практики, тяганина може тривати довго.
2 
1
Коментарі