Зараз усі уважно стежать за формуванням парламентської коаліції. Багатьом здається, що саме від домовленостей партій і фракцій залежить політична й економічна ситуація в країні. Насправді все дещо складніше.
Події, які здаються здобутим за допомогою універсалу вимушеним компромісом, мають подвійне дно. Це пов"язано не лише з власне політикою, а й із соціально-економічною ситуацією.
2006-й завершується парадоксально. З одного боку, це рік поновлення економічного зростання, якого досяг уряд Юрія Єханурова. З боку іншого — зросли ціни на газ. Причому вдарило це не лише по крупних споживачах, фінансово-промислових групах, але й по пересічних людях. В останні місяці своєї роботи уряд Єханурова змушений був піднімати тарифи на природний газ для населення.
Кого назвуть наприкінці року злочинцем?
Усе це створює передкризову ситуацію в житлово-комунальному господарстві та ґрунт для відкритого невдоволення центральною владою.
Формування антикризової коаліції на чолі з Партією регіонів, підписання Універсалу та створення коаліційного уряду супроводжуються обнадійливими прогнозами та обіцянками. Коаліціянти заявляють про свою відповідальність та про виконання всіх обіцяних раніше соціальних пільг. Але ж обвальне зростання цін та майбутні соціальні ризики ніхто не відміняв. Тому компроміси стосовно коаліції та "поразка" президента, про що точаться розмови весь останній місяць, можуть виявитися просто своєчасним політичним трюком.
Не виключено, що, йдучи на підписання універсалу й даючи згоду на формування уряду на чолі з Партією регіонів, президент Віктор Ющенко чудово розумів: майбутнє соціальне невдоволення буде спрямоване не на помаранчеві сили чи на нього особисто, а насамперед на чинний уряд і коаліцію. Очевидно, саме через це президент легко дав добро на формування не лише керівництва парламенту, а й усього паливно-енергетичного блоку уряду саме представниками "регіоналів" та їхніми найближчими союзниками. Можливо, розраховуючи на те, що в умовах кризи легше буде наполягати на нових кадрових змінах та посилювати позиції "нашоукраїнців" в системі влади. До речі, хитання "нашоукраїнців" між принадами влади і перспективами примарного реваншу — теж добрий показник того, що сценарій маятника почав реалізовуватися.
Уже в листопаді уряд зіткнеться зі спричиненими неплатежами проблемами у житлово-комунальній сфері. Постраждає більшість монополістів, які продають населенню електроенергію, газ і тепло. На місцях тарифи формують місцеві влади, але вже зараз очевидно: більшість міських та обласних адміністрацій намагаються "перевести стрілки" на Київ, прозоро натякаючи: їхня тарифна політика вимушена, за все повинні відповідати уряд і коаліція, яка несе за нього політичну відповідальність.
Зараз коаліція ризикує втратити отриману на минулих парламентських виборах підтримку. Бо ніщо не хвилює людину так, як добробут її родини, тепло в домі. І замах на ці засадничі складові повсякденного життя є тяжким політичним злочином. Кого назвуть наприкінці року злочинцем — питання залишається відкритим.
Політичні режисери, які зазвичай залишаються за кадром великих публічних ігор, враховували саме це випробування.
Ключове питання цієї осені — чи зможуть коаліція та уряд не шукати винних, а знайти натомість схеми компенсацій за подорожчання комунальних послуг? Чи зможуть створити стійку систему поставок і не допустити банкрутства житлово-комунального господарства? Чи здатен буде уряд за рахунок договорів з місцевою владою і бюджетних поступок подолати загрозу нового розколу "центр — регіони" і не допустити нових "бунтів порожніх каструль"?
Оце й буде головний екзамен, найважче випробування для коаліції і уряду.
2 
1
Коментарі