Якщо вірити давньогрецьким легендам, за античної доби на час проведення Олімпійських ігор припинялися всі війни та збройні конфлікти. Реальні факти століття минулого свідчать про зворотне: через світові війни Олімпійських ігор не проводили 1916-го, 1940-го та 1944 років, а ігри 1980-го та 1984-го виявилися неповноцінними через війну СРСР проти Афганістану. Від війн і політичних конфліктів свого часу постраждав і футбольний Кубок світу.
У двадцять першому столітті саме він є найбільш масовим спортивним видовищем. Значна частина населення більшості країн на час світової першості намагається відкласти найскладніші та потенційно конфліктні справи. 56 футбольних матчів найвищого рівня пройшло за 19 днів. Щодня по дві, три, чотири телетрансляції з Німеччини дивився увесь світ. Звісно, що ні до чого іншого просто руки не доходили.
Коли ж безперервне футбольне божевілля закінчилося, більшість команд поїхала додому, а між іграми з"явились кількаденні перерви, світ повернувся до своїх інтересів, не очікуючи фінального матчу. Поновилася арабсько-ізраїльська стрілянина на Близькому Сході, пройшли вибори і післявиборні протести у Мексиці, щоденні смертоносні вибухи в Іраку... Відразу після щоденного футбольного марафону цікаві політичні зміни відбулися й у нас, але до матчу за звання чемпіона світу.
Три тижні — максимальний термін для події такого масштабу
Чому так? Невже не можна було дочекатися фіналу, а вже потім стріляти, протестувати і політично зраджувати?
Не можна. Бо в нинішньому своєму форматі фінальний турнір Кубка світу триває рівно на тиждень довше, ніж мав би. Три тижні — максимальний термін для події такого масштабу. Перший тиждень — знайомство, другий — кульмінація боротьби, третій — розв"язка з фіналом.
Керівники ФІФА забули про це й число учасників світового фіналу роздули понад усякі розумні межі. Оптимальне число — 16. Але цього замало, аби вдовольнити амбіції азіатів, африканців та північноамериканців, які конче прагнуть "засвітитися" на Кубку світу. І от турнір уже втретє поспіль розділяється на дві частини: спочатку сімнадцятиденний всесвітній футбольний карнавал, а потім власне боротьба за титул чемпіона. Мільярди телеглядачів, у яких, окрім футболу, є інші проблеми, вже встигли забути, з чого все починалося. Здається, що виступ тієї ж Коста-Рики був ще торік. А так довго людство без війни чи інших конфліктів жити поки що не вміє.
Звісно, фінальний матч дивилися всі. І війни з терором знову припинилися. На дві з половиною години.
2 
1
Коментарі