1 грудня 1991 року на референдумі українці підтримали Акт проголошення незалежності, прийнятий Верховною Радою 24 серпня. На дільниці прийшли близько 32 млн громадян, із них майже 29 млн проголосували "за". Підтримка незалежності склала 90,32%.
Про настрої, які панували тоді, розповідає соціолог Євген Головаха, 61 рік.
Чи могла Україна обійтися без референдуму, обмежившись проголошенням незалежності?
— Без референдуму було б гірше. Він продемонстрував, що незалежність не є грою політичних сил, що це — не інтриги, а загальнонаціональне рішення.
Тоді б нашу незалежність по-іншому сприймали у світі?
— Так, світ сприйняв би її значно важче, і потужніше працювали б зворотні тенденції в суспільстві — у разі гострого погіршення ситуації в країні. А після успішного референдуму ніхто нічого не зміг би вдіяти — навіть ті, хто прагнув відновлення Союзу.
Чи проводила влада опитування громадської думки перед 1 грудня 1991 року?
— Так, це робив соціологічний центр при Верховній Раді, який очолювали Володимир Осовський і Володимир Матусевич. Я також проводив опитування на цю тему. Тож Леонід Кравчук чудово знав, яким буде розподіл голосів, і нічим не ризикував, коли погодився на референдум. Єдине, що здивувало: за незалежну Україну проголосував Крим. Серед жителів півострова спостерігали певну розгубленість. А більшість кримчан вірили, що незалежність змінить ситуацію на краще.
Наскільки ефективною була агітація напередодні референдуму?
— Серйозно вели неформальну агітацію. Розповсюджували матеріали, що Україна з-поміж усіх республік Союзу є найбільш готовою до незалежності, що Україна — економічно найпотужніша.
Чи вдавалася влада до маніпуляцій суспільною думкою?
— Так, але дещо раніше, під час референдуму 17 березня 1991 року. Тоді питання формулювалися так, щоб збити людей із пантелику. А ближче до грудня ситуація змінилася настільки, що, як не формулюй питання, результат вже не зміниш. Бо ідея незалежності домінувала в громадській думці. Коли 50 на 50, тоді формулювання питань або агітація можуть суттєво вплинути на результат. А коли 90 відсотків — маніпулюй не маніпулюй — усе це марно.
Що керувало людьми під час референдуму — емоції чи виважений вибір?
— Це був суто раціональний вибір. Навіть ті, хто не підтримував незалежність емоційно, психологічно, розуміли — інших варіантів немає. Відтворити Союз уже нереально, а значить — необхідно створити щось своє.
Східну і Західну Україну тоді об'єднали різні цілі: економічний патріотизм на Сході та створення національної держави на Заході?
— Можна і так сказати, але тільки частково. На Заході люди теж прагнули економічного покращення. Головне ж — країна не була поділена.
Рух шахтарів, які виступали за перебудову і керувалися не лише економічними цілями, почався з Донбасу. Іншим потужним центром демократичного оновлення був Харків. Тамтешня інтелігенція підтримувала незалежність ідеологічно. До неї долучалися шахтарі, незалежні профспілки, студенти. Після серпневого путчу аж до референдуму 1 грудня тривала поступова оксамитова революція, коли люди прагнули принципової зміни системи. А на референдумі голосували за демократію, за покращення життя, за свободу, за права людини.
Cвято 1 грудня могло б консолідувати українців?
— Це і є справжній День незалежності. Після 1 грудня вже ніхто не сумнівався, чи існує Україна як держава.
Референдум варто використовувати надалі?
— Коли йдеться про принципові речі, що вирішують долю держави, референдум потрібен. Однак його треба серйозно готувати й обговорювати. Якщо Україна прогресуватиме на шляху євроінтеграції, необхідно буде провести референдум щодо вступу до ЄС.
2 
1
Коментарі
24