Політолог Олександр Дергачов, 55 років, говорить про причини опозиційності сходу України, два шляхи української нації та про культуру Віктора Януковича.
Опозиція наввипередки критикує помаранчеву владу й засипає електорат обіцянками. Критика об"єктивна?
— Підстав для критики чимало, але опозиція не здатна запропонувати конструктивну альтернативу. Вона пропонує повернутися до авторитарного правління, яке дійсно може демонструвати на певному етапі ефективність, як у сьогоднішній Росії. Але наприкінці 2004-го року країна відкинула перспективу вдосконалення кучмізму.
Сьогодні у нас змагаються жорсткий авторитаризм зі спробами формування справжньої демократії. Сучасна опозиція — це еліта, яка звикла працювати в умовах авторитаризму. Вона не здатна на будь-які демократичні реформи.
Помаранчеві започаткували справжній розвиток країни
У Партії регіонів було б набагато більше перспектив, якби її зараз не очолював Віктор Янукович. Він просто не може претендувати на лідерство в національному масштабі. І справа тут не в двох судимостях, хоча в більш-менш цивілізованій країні доступ до публічної політики такій людині був би закритий назавжди. Основна проблема Януковича — йому бракує елементарної культури. Політичної, загальнолюдської. Орієнтуючись на такого лідера, партія втрачає можливості стати більш органічною, сучасною. А отже перспективною політичною силою.
Чи може Україна повернутися до авторитаризму?
— Ні. Але спроби можливі. Опозиційні лідери вміють керувати "а-ля Путін". Але опозиція не здатна забезпечити розвиток — вона може лише запропонувати авторитаризм заради розвитку. Саме такий варіант і планував реалізувати Віктор Янукович на минулорічних президентських виборах. Відтоді нічого не змінилося. Хіба що тепер лідер Партії регіонів хоче стати прем"єр-міністром, скористатися новим розподілом повноважень.
Але ж у своїй програмі опозиція ніби пропонує нові ідеї...
— Партія регіонів ніякої ідеї не пропонує. Вона просто користується тим, що велика частина українського суспільства перебуває ще у так званому пострадянському стані. Залишилася ностальгія за радянським минулим. Мільйони наших громадян справді відчули великий дискомфорт, коли Україна стала незалежною. Ми ж були у складі величезної та впливової країни, слухали гарні казки про майбутнє. Багатьом нелегко було звикати до іншого.
І Партія регіонів вдало використала залишки "радянської культури" в масовій свідомості. Комуністи ж до сьогодення адаптуватися не змогли. Отож "регіонали" перехопили електорат "червоних", прилаштувалися до ситуації, паразитують на слабкостях суспільства.
Тепер опозиція зацікавлена в тому, аби українці так і перебували в "законсервованому" стані. Бо реальні реформи розкріпачують людину.
"Законсервовані" не хочуть розуміти сучасних реалій?
— Саме так. В української держави немає чіткої моделі розвитку, зовнішньополітичної стратегії, оскільки ще не завершено процес національної самоідентифікації. Дехто все ще думає, що наші проблеми можна розв"язувати тільки за допомогою Москви. Або ж "сильної руки".
Сьогодні українці мають нарешті вибрати один із двох шляхів. Легкий — коли держава повністю тебе забезпечує та кладе тобі все до рота. Тоді потрібен керівник, який вирішить за вас усі проблеми. Інший шлях — важкий, коли потрібно брати всю відповідальність на себе.
Звісно, легше все списати на керівника: мовляв, нехай виконує свої обіцянки. Навіщо довго сидіти й чекати європейської моделі, якщо можна отримати все зараз?
То люди, які є прихильниками Партії регіонів, обрали саме легкий шлях?
— Не можна сказати, що люди на сході України несуть у собі якесь архаїчне радянське начало. І сьогодні вони вже не так одностайні в підтримці Януковича. Або ж є злом тільки тому, що вони за Януковича. Вони просто не готові сприймати інших лідерів. А одна з причин цього — у тих регіонах досі наявна інформаційна блокада.
Відбувається це тому, що наш народ просто не має звички шукати інформацію, розбиратися в ній. Загалом подолати блокаду дуже легко. Є загальнонаціональне телебачення, радіо, розвивається Інтернет. Головне — мати бажання. Та його немає. Люди звикли читати найдоступніше. Вони добровільно себе ізолювали.
Тому на сході фактично не критикують Януковича?
— Янукович сьогодні взагалі перебуває у стані ейфорії щодо власного виборця: всі критикують помаранчевих...
Але саме помаранчеві започаткували справжній розвиток країни. Просто процес ще не поширився на всі регіони України. Минуло надто мало часу. Саме зараз ми перебуваємо в перехідному періоді. Крім того, помаранчевій владі заважає нормально працювати надто висока планка прозорості.
Дехто ще прагне "сильної руки"
Для забезпечення розвитку країни треба залучити до процесу нову бюрократію, розкиданий зараз по різних політичних таборах великий бізнес. Сьогодні капітал великих бізнес-структур переважно не працює на націю. Також потрібен новий громадянин. Той, який не просто здатен висловлювати своє незадоволення — як під час революції, а готовий обстоювати свої права, вміло користуватися законом. Організовувати різні громадські акції у власних інтересах, а не за вказівкою або за гроші. На Донеччині цього дуже бракує.
Тобто позбавлений того самого радянського типу мислення?
— Нам бракує сучасного типу європейського патріотизму. Демократія стала вже більш потрібною, ніж колись. Але вона все ще не на першому місці. Поки що є два різні типи українського мислення. В них відбиваються залишки радянської цивілізації та цивілізація європейська.
Копіювати російську цивілізацію нам уже не можна. Має бути український варіант європейської цивілізації. Тобто ми повинні стати європейцями, залишившись при цьому українцями.
2 
1
Коментарі