Художня самодіяльність переможе професійне мистецтво і стане обличчям країни, сказала якось радянський міністр культури Катерина Фурцева. На що геній російської сцени Борис Ліванов запитав її, чи хотіла б вона, коли занедужає по-жіночому, щоб її лікував гінеколог-аматор. Сьогодні державою керують аматори луценки, розенки, реви, гройсмани, омеляни. Далеко бачила Катерина Олексіївна.
Коли написав про це у "Фейсбуку", один із дописувачів відповів: мовляв, сказане Фурцевою суперечило лінії радянської влади на професіоналізацію управління. Згоден. Але чи назвете ви якимись професіоналами Георгія Маленкова чи Костянтина Черненка, типових апаратників, які дорвалися до верховної влади в державі? Взагалі, що то була за спеціальність — професійний революціонер? А саме вони правили Союзом багато років. І їм так і не вдалося зробити ні технологічних проривів, ні вийти на високу продуктивність праці, а, отже, й перемогти у змаганні двох систем.
Україна з першопочатків відновлення державності підхопила цю традицію. Хто реально змагався за перше президентство у ній? Партапаратник без будь-якої виробничої бази, хоч і зі ступенем кандидата економічних наук у ранзі лектора Леонід Кравчук і професійний дисидент (революціонер) В'ячеслав Чорновіл. Сподіватися на успіх у побудові держави від них було ризиковано, і перемога та царювання Кравчука блискуче це довели. Леонід Макаронович виявився настільки далеким від економіки, що й не брався за неї. А без міцної економіки яка держава?
З приходом Кучми до керма з'явилася надія на диктат професіоналізму в господарці. Як же — президент із міцних червоних директорів. А чи з міцних?
"Південмаш" належав до тих заводів, які колихала вся велика країна. Його проблемами безпосередньо займалися генсеки і всемогутній Устинов (міністр оборонної промисловості Радянського Союзу. — ГПУ). І роль директора, а ним Кучма був недовго, не була вирішальною. У командній системі він міг бути асом, а у ринковій? Саме з часів Кучми в Україні поняття ринкової економіки ототожнюється з базарною, а точніше — лихварською, і професіонали у ній стають п'ятим колесом до воза. А раз в економіці, то й в управлінні вони як козі вуздечка. Кучма ще пробує грати надвоє, але віжки вже в руках олігархів. І ситуація стає з тих, що спізнишся — бояри й мед поп'ють. І п'ють досі. Доконала Гнідка дорога негладка? І тут питання назустріч: чи хтось ринкову, а значить і соціальну економіку, думав будувати?
Всіх, хто при кермі і побіля нього, влаштовує базар, з якого можна побільше поцупити. Таку економіку вибудовував Ющенко, її вдосконалював Янукович і доводить до щирця Порошенко зі своїми командами. Петро Олексійович навіть прем'єра знайшов з базару.
Для базарного хазяйнування професіонали з економіки не потрібні, їх успішно замінюють аматори від гінекології і криміналу. Ну, ще пустомели й трибунно-екранні торохтії для забивання баків електорату без клепки в голові. І цей базар не так торгує, як краде. Та так, що невдовзі там нічого не купиш.
Серед нинішніх управлінців нема таких, як за часів Катерини Другої був наш полтавський землячок Дмитро Трощинський. Далекий родич Гоголя, коли йому імператриця купила хутір із трьома сотнями казенних селян, кинувся до неї зі словами, що не заслуговує такої нагороди. Реви, розенки, луценки вважають свої посади заслуженими нагородами за вірну службу, але кому вони служать? Що має від них Україна? Що має від їх служіння короні кожний українець?
Легко сказати: швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Сьогодні швець і кравець, і жнець, і прокурор, і царський намісник, а невдовзі може стати й справді гінекологом. І що з цим діяти? Із сивої давнини повернулися бояри і прикажчики, і твій професіоналізм — як собаці кислиці.
Зрозуміло, що гінекологізація управління — біда суспільна. Треба тільки розрізняти непрофесіоналізм роботи і професіоналіз м жерти й красти. Вони — рідні браття у творенні української кризи. Ясно, як божий день, що непрофесіоналізм у збільшенні добування газу і професійно організований тарифомор — це два взаємопов'язані процеси руйнування економіки і людського життя, з одного боку, і забезпечення благополуччя олігархічних монополій та міжнародних позичальників, з другого. Інтереси країни в цих процесах і не ночують. І так само на всіх основних напрямках українського життя.
Це, даруйте, не художня самодіяльність і таке собі безневинне аматорство. З країни витісняються професіонали з усіх сфер. Кадри для економіки не готуються, бо виробництва як такого не стає. І це в державі, яка 1991 року була шостою в Європі і в десятці найпотужніших у світі. Перетворення України на країну-покритку здійснюється надто професійно, щоб вважати його аматорським. Так, дорога в ринок для Гнідка і справді виявилася не гладка, але хіба річ тільки в ній? Її свідомо розбивали й руйнували свої ж руйначі, свої юшкоїди. Хоч і під проводом і контролем тих, кому конкурентна Україна була не потрібна. Аматорство стало одним з грачів-помагачів у цій руйнації нас як держави.
Як її врятувати, поставити на ноги?
З гінекологами-аматорами це не вдасться. Є професіонали, здатні на цю пекельну роботу, тільки ж на них почалося справжнє полювання, вже й свої нібито брати "демократи" затіяли інтриги, де правда тоне в наклепах і заздрості. Поки що не називаю ні прізвищ, ні адрес. Але, здається, атаку цю організовано надто професійно, аби аматори-руйначі так і залишилися при державному кермі. Трудяга Гнідко не влаштовує повитух і лихварів від політики.
2 
35413
Коментарі