Понеділок, 28 січня 2008 14:22

Держава не повинна втрачати дітей Індиго

Моя небога Катруся була пізньою дитиною. Дівчинка народилася слабенькою і хворобливою. Перші місяці не вилазила з лікарень, а до двох років затято мовчала.

Після дослідження в обласному центрі медики винесли вердикт.

— На жаль, — сказали вони батькам, — ваша дитина приречена на все життя бути розумово відсталою.

А через півроку Катя заговорила! Причому одразу фразами й реченнями. При цьому часто виявляла ерудицію, не властиву її одноліткам. Уперше в житті побачивши на бабусиному городі павука, дівчинка вказувала на нього пальчиком і тоном знавця сповіщала:

— Каракурт!

Звідки вона надибала таке слово, допитатися було неможливо.

Нині Катруся навчається в першому класі. Її щоденник рясніє записами: "Відмінно! Молодець!". Ходить на плавання, танці і малювання.

У родині знайомих дівчинка дошкільного віку так освоїла мобільний телефон, що дорослі були шоковані. Активувала функції, про які вони й не здогадувалися.

— Вона ж не могла цього дізнатися з інструкції, бо ще не вміє читати! — дивувався її батько. — Таке враження, що це в неї запрограмовано на рівні підсвідомості.

Новому поколінню землян, які мають незвичайні здібності, дали назву "діти Індиго". Кажуть, що у них аура цього кольору — темно-синього. І особливі психологічні характеристики й моделі поведінки, що не піддаються традиційному поясненню. Дослідники стверджують, що нині серед новонароджених таких 90%.

Від попередніх поколінь Індиго відрізняються насамперед тим, що у них відсутній комплекс неповноцінності. Вони приходять у цей світ із почуттям власної величі й значимості. Не бажають пристосовуватися до існуючих систем і впроваджують свої "правила гри". Керувати ними неможливо.

Нині серед новонароджених таких 90 відсотків

У компанії собі подібних діти Індиго дуже комунікабельні. Але якщо поруч нема таких, вони замикаються. Даремно їм докоряти — вони до цього абсолютно глухі, бо самі собі судді і прокурори.

Уперше дітей Індиго описала американська ясновидиця Ненсі Теп. Їй же належить класифікація таких дітей.

"Гуманісти" служать масам і мають наміри працювати з людьми. Це майбутні лікарі, вчителі, юристи, політики, бізнесмени. Вони гіперактивні, комунікабельні, дружелюбні, мають стійкі переконання, фізично незграбні. Можуть робити одразу кілька справ, але якщо наштовхнуться на якусь книжку, про все забудуть і читатимуть запоєм.

"Концептуалісти" занурені у свої "прожекти". Майбутні інженери, архітектори, дизайнери, астронавти, пілоти, військові. У них гарна статура, пристрасть до керування іншими, спритність. Мають нахили до шкідливих звичок, особливо до наркотиків у підлітковому віці.

"Художники" дуже чутливі, занурені в якесь мистецтво. У будь-якій діяльності зберігають творчий підхід. Із них виходять митці, актори, музиканти. Але вони можуть бути й гарними вчителями та хірургами.

Нарешті, четвертий тип — "ті, що живуть в усіх вимірах". Вони мають найбільше почуття своєї значимості. Фізично крупніші від інших типів. Уже в дворічному віці можуть сказати дорослим: "Я все знаю. Я зроблю сам. Не чіпайте мене". Несуть у світ нові філософії і релігії. Можуть бути забіяками, бо не вміють пристосовуватися.

Психолог зі Львівського благодійного фонду "Хесед Ар"є" Едмунд Щебальський, 41 рік, має досвід роботи з Індиго.

Ще у 1990-х він створив єдиний у Львові клас для обдарованих дітей. У ньому було 16 учнів. Каже, що за кордоном для таких є спеціальні програми навчання в коледжах. В Україні подібного нема.

Потрібні програми виявлення, тестування і розвитку обдарованих дітей, переконаний психолог. Слід створювати спеціальні навчальні заклади, де працювали б учителі, які розуміють, що це за діти і як з ними поводитися.

В особистісному плані неправильний підхід до Індиго обертається тим, що дитина повертається спиною до суспільства. Згодом постарається виїхати з України.

— Із моїх вихованців практично всі вже за кордоном, — продовжує фахівець. — Для держави це втрата талантів. У Львові лишилося троє. І ті якось не знайшли себе. Наприклад, одна дівчина щороку звільняється з роботи і два-три місяці живе "в бігах".

Якщо діти Індиго зустрічають перешкоди на шляху свого самовираження, вони здатні на жорстокі і нелогічні вчинки. Світ регулярно шокують повідомлення про те, як підлітки холоднокровно розстрілюють у школі однокласників чи безжально розчленовують рідних.

— Настав час скласти програми просвіти батьків, — каже психолог. — Вони мають зрозуміти, що дитина — це не їхня власність, з якою можна робити все, що завгодно, а самостійна особистість. До дитини Індиго треба ставитися як до дару природи. Як до тренера, який прийшов, щоб допомогти тобі розвиватися.

Зараз ви читаєте новину «Держава не повинна втрачати дітей Індиго». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода