Моя небога Катруся була пізньою дитиною. Дівчинка народилася слабенькою і хворобливою. Перші місяці не вилазила з лікарень, а до двох років затято мовчала.
Після дослідження в обласному центрі медики винесли вердикт.
— На жаль, — сказали вони батькам, — ваша дитина приречена на все життя бути розумово відсталою.
А через півроку Катя заговорила! Причому одразу фразами й реченнями. При цьому часто виявляла ерудицію, не властиву її одноліткам. Уперше в житті побачивши на бабусиному городі павука, дівчинка вказувала на нього пальчиком і тоном знавця сповіщала:
— Каракурт!
Звідки вона надибала таке слово, допитатися було неможливо.
Нині Катруся навчається в першому класі. Її щоденник рясніє записами: "Відмінно! Молодець!". Ходить на плавання, танці і малювання.
У родині знайомих дівчинка дошкільного віку так освоїла мобільний телефон, що дорослі були шоковані. Активувала функції, про які вони й не здогадувалися.
— Вона ж не могла цього дізнатися з інструкції, бо ще не вміє читати! — дивувався її батько. — Таке враження, що це в неї запрограмовано на рівні підсвідомості.
Новому поколінню землян, які мають незвичайні здібності, дали назву "діти Індиго". Кажуть, що у них аура цього кольору — темно-синього. І особливі психологічні характеристики й моделі поведінки, що не піддаються традиційному поясненню. Дослідники стверджують, що нині серед новонароджених таких 90%.
Від попередніх поколінь Індиго відрізняються насамперед тим, що у них відсутній комплекс неповноцінності. Вони приходять у цей світ із почуттям власної величі й значимості. Не бажають пристосовуватися до існуючих систем і впроваджують свої "правила гри". Керувати ними неможливо.
Нині серед новонароджених таких 90 відсотків
У компанії собі подібних діти Індиго дуже комунікабельні. Але якщо поруч нема таких, вони замикаються. Даремно їм докоряти — вони до цього абсолютно глухі, бо самі собі судді і прокурори.
Уперше дітей Індиго описала американська ясновидиця Ненсі Теп. Їй же належить класифікація таких дітей.
"Гуманісти" служать масам і мають наміри працювати з людьми. Це майбутні лікарі, вчителі, юристи, політики, бізнесмени. Вони гіперактивні, комунікабельні, дружелюбні, мають стійкі переконання, фізично незграбні. Можуть робити одразу кілька справ, але якщо наштовхнуться на якусь книжку, про все забудуть і читатимуть запоєм.
"Концептуалісти" занурені у свої "прожекти". Майбутні інженери, архітектори, дизайнери, астронавти, пілоти, військові. У них гарна статура, пристрасть до керування іншими, спритність. Мають нахили до шкідливих звичок, особливо до наркотиків у підлітковому віці.
"Художники" дуже чутливі, занурені в якесь мистецтво. У будь-якій діяльності зберігають творчий підхід. Із них виходять митці, актори, музиканти. Але вони можуть бути й гарними вчителями та хірургами.
Нарешті, четвертий тип — "ті, що живуть в усіх вимірах". Вони мають найбільше почуття своєї значимості. Фізично крупніші від інших типів. Уже в дворічному віці можуть сказати дорослим: "Я все знаю. Я зроблю сам. Не чіпайте мене". Несуть у світ нові філософії і релігії. Можуть бути забіяками, бо не вміють пристосовуватися.
Психолог зі Львівського благодійного фонду "Хесед Ар"є" Едмунд Щебальський, 41 рік, має досвід роботи з Індиго.
Ще у 1990-х він створив єдиний у Львові клас для обдарованих дітей. У ньому було 16 учнів. Каже, що за кордоном для таких є спеціальні програми навчання в коледжах. В Україні подібного нема.
Потрібні програми виявлення, тестування і розвитку обдарованих дітей, переконаний психолог. Слід створювати спеціальні навчальні заклади, де працювали б учителі, які розуміють, що це за діти і як з ними поводитися.
В особистісному плані неправильний підхід до Індиго обертається тим, що дитина повертається спиною до суспільства. Згодом постарається виїхати з України.
— Із моїх вихованців практично всі вже за кордоном, — продовжує фахівець. — Для держави це втрата талантів. У Львові лишилося троє. І ті якось не знайшли себе. Наприклад, одна дівчина щороку звільняється з роботи і два-три місяці живе "в бігах".
Якщо діти Індиго зустрічають перешкоди на шляху свого самовираження, вони здатні на жорстокі і нелогічні вчинки. Світ регулярно шокують повідомлення про те, як підлітки холоднокровно розстрілюють у школі однокласників чи безжально розчленовують рідних.
— Настав час скласти програми просвіти батьків, — каже психолог. — Вони мають зрозуміти, що дитина — це не їхня власність, з якою можна робити все, що завгодно, а самостійна особистість. До дитини Індиго треба ставитися як до дару природи. Як до тренера, який прийшов, щоб допомогти тобі розвиватися.
3 
1
Коментарі