Плутаючись у бюлетенях з тридцятьма партіями та блоками, на перших напівпропорційних парламентських виборах 1998 року українці обрали погано структуровану Верховну Раду. Вона відразу ж загрузла у безпрецедентно тривалій "спікеріаді". Тоді багато хто мріяв про час, коли наші виборці визначатимуться поміж двома великими партіями — як у США. За якихось дев"ять років ця мрія має шанси стати реальністю.
Сьогодні в Україні лишилося фактично троє основних політичних гравців. Правляча Партія регіонів разом зі своїми сателітами СПУ та КПУ. Блок Юлії Тимошенко, якого цементує постать харизматичної лідерки. І Віктор Ющенко разом із пропрезидентською "Нашою Україною", які переживають, вочевидь, не кращі часи.
"Регіони" прагнуть зміцнення свого домінування й продовження його на якнайдовший час. В ім"я цього вони не гребують діяти старими "бульдозерними" методами. Розраховують, що другого Майдану в Україні вже не буде, бо люди розчаровані й утомлені. А заклопотаний власними проблемами Захід не вдаватиметься до якихось різких кроків на захист української демократії.
Водночас БЮТ прагне якомога швидшого реваншу й повернення до влади, втраченої на початку вересня 2005-го. В ім"я цього Юлія Тимошенко так само неперебірлива в засобах. Досить згадати лишень про її обіцянки скасувати політреформу, що обмежила президентські гіперповноваження до "середньоєвропейських". Або голосування за подолання вето на закон про Кабмін, який в українських політичних реаліях може перетворити президента на постать значною мірою церемоніальну, а прем"єра зробити диктатором.
Натомість питання про стратегію Віктора Ющенка і "Нашої України" залишається відкритим. Поза сумнівом, і президент, і пов"язаний з ним блок щиро прагнуть зберегти бодай залишки ліберального європейського курсу. Але при цьому вони не мають чіткого бачення ні того, як саме це можна зробити, ані того, якою буде їхня позиція на майбутніх президентських і парламентських виборах. Виявом цієї розгубленості стала "заява Тимошенко-Кириленка", якою "Наша Україна" (подейкують — з благословення самого президента, вкрай засмученого нездатністю зупинити наступ "донецьких") фактично погодилася на політичну зверхність лідерки БЮТу.
Задля досягнення своєї мети Віктор Янукович кровно зацікавлений у суспільній стабільності та в зростанні економіки.
БЮТ і Партія регіонів дружно проголосують за підняття прохідного бар"єру
Але будь-яка стабільність смерті подібна для Юлії Тимошенко — адже тоді до чергових президентських виборів про неї просто забудуть. Відтак, виходячи з поставленої мети, вона приречена на провокування нових і нових конфліктів, системно нацьковуючи один на одного президента й уряд. Те, що це лідерці БЮТу вдається дуже добре, підтвердили події початку січня. Спершу зустріч президента з прем"єром і спікером дала шанс на цивілізоване розв"язання конфлікту навколо закону про Кабмін — але буквально наступного ж дня закулісними домовленостями БЮТу з антикризовою коаліцією ці надії були перекреслені. Уряд отримав вочевидь неконституційний закон про себе — в обмін на так само очевидно неконституційний закон про імперативний мандат для БЮТу.
Для Юлії Тимошенко це, мабуть, було єдиним способом зберегти від розпаду чисельні, але надзвичайно неякісні за кадровим складом фракції у місцевих радах (варто нагадати: із 41 БЮТівця в Київраді дезертирували 18). Але, здається, лишень лідер УРП "Собор" Анатолій Матвієнко публічно заявив про ще один важливий аспект: цей закон покликаний створити для БЮТ ресурс під майбутні позачергові вибори. Адже більшість у місцевих радах дає, крім усього, можливість вирішувати надзвичайно "актуальні" сьогодні земельні питання.
Питання дострокових виборів є відвертою "ідеєю фікс" Юлії Тимошенко. І до цих виборів їй важливо очистити електоральне поле від залишків конкурента — "Нашої України". А також довершити дискредитацію президента. Саме він, а не прем"єр, є сьогодні фактично головною мішенню критики з боку полум"яної Юлії Володимирівни. І навряд чи навіть зафіксована в "заяві Тимошенко-Кириленка" фактична капітуляція допоможе президентові та його блокові зберегти бодай залишки політичної суб"єктності.
Натомість Віктор Янукович у дострокових виборах поки що не зацікавлений — він бо й так має владу.
Позиція прем"єра може змінитися лишень тоді, коли війна з президентом перетвориться на "гарячу", а БЮТ більше не допомагатиме долати президентські вето. У такому разі Янукович справді матиме спокусу апелювати до виборців: я, мовляв, уже вивів би країну на нові орбіти, але Ющенко з Тимошенко не дають мені цього зробити...
Цілком очевидно: перед виборами "Регіони" так само прагнутимуть розчистити свою половину електорального поля. Цього разу — від надто амбіційних, на їхню думку, соціалістів з комуністами. Адже "Регіонам" не може подобатися ціна, яку довелося заплатити за зміну політичної орієнтації малочисельною фракцією СПУ: посади голови Верховної Ради, трьох ключових міністрів і голови Фонду державного майна.
Отже, можна спрогнозувати жорсткий варіант. Безпосередньо перед виборами, коли списки будуть уже сформовані й партії та блоки зареєстровані, БЮТ і Партія регіонів дружно проголосують за підняття прохідного бар"єра до щонайменше 9%. Так само дружно подолають президентське вето. Симптоматично, що кримська організація "регіоналів" уже виступила з такою ініціативою публічно. Спікер-соціаліст, якщо він серйозно намагатиметься протидіяти реалізації такого сценарію, буде легко усунутий.
Всупереч надіям Юлії Тимошенко, результати таких гранично поляризованих і брудних виборів будуть прогнозованими. Їх виграє адміністративний ресурс. А в разі чого, бойові набої бійцям внутрішніх військ буде таки роздано.
І тоді Україна насправді стане двопартійною. Але це в жодному разі не буде демократична двопартійність з періодичною зміною партій при владі. Правлячу партію й опозицію тут буде визначено на десятиліття наперед.
Сьогодні цей похмурий сценарій, напевно, ще можна поламати. Але для цього все суспільство, і насамперед його еліти повинні мати мужність перейти від налаштованості на війну до налаштованості на домовленості й співіснування. І повинна, нарешті, постати потужна "третя сила", що стане реальною альтернативою і Януковичу, і Тимошенко.
2 
1
Коментарі