Більшість політичних сил не наважуються підтримати власним прикладом мобілізацію та добровільну участь в АТО українців
Мобілізація, що триває в Україні, може поставити на порядок денний незвичні та незручні питання. А саме — наскільки до подій на Сході залучені представники вітчизняних політичних сил — як парламентських, так і тих, що зараз перебувають поза Верховною Радою.
Адже ми добре пам'ятаємо, з яким задоволенням партії та блоки включали у свої передвиборні списки командирів добровольчих батальйонів та бійців, які повернулися з фронту. Чи не час їм відплатити борг, і якщо не йти на передову всіма партійними штабами, то організувати свої підрозділи або принаймні закликати однопартійців і всіх громадян не уникати мобілізації?
Яку ж картину з цього приводу маємо, зважаючи на наявну інформацію? Як виявилось, більшість політиків намагається воювати в телевізорі, а не на лінії фронту.
34-й батальйон територіальної оборони "Батьківщина" (початкова назва "Кіровоград-2"), сформований на базі "Національного руху опору" Юлії Тимошенко, брав участь у бойових діях на Донбасі з липня. Проте у листопаді 2014 року 34-й БТрО переформатували у 34-й мотопіхотний батальйон 57-ї мотопіхотної бригади.
Збіг це чи ні, але батальйон "Батьківщина" втратив статус добровольчого і разом з цим "партійного", та став звичайним армійським підрозділом одразу після парламентських виборів. Що, до речі, викликало обурення серед його бійців.
Не дуже численно, але все ж представлений у Верховній Раді "Правий сектор" присутній і на полі бою.
Інші парламентські політсили своїх підрозділів не формували і на передову не відправляли. Але й комбати, які до них належать, зброї не склали. Найбільше їх у "Народному фронті".
Можна згадати конфлікт навколо комбата "Айдару" Сергія Мельничука, якого "Радикальна партія" Олега Ляшка виключила зі своєї фракції за проведення протестних акцій у Києві. Зараз існують два "Айдари", що сперечаються між собою — хто ж із них "справжній".
Чи не "найрозкрученіша" в засобах масової інформації постать представника "Самопомочі", комбата "Донбасу" Семена Семенченка. Втім, віднедавна він заходився створювати фактично паралельний Генеральний штаб, що абсолютна більшість реальних, а не "фейсбучних" бойових командирів суворо засудили.
Найбільш централізовано беруть участь у війні націоналісти зі "Свободи". У зоні АТО несе службу батальйон "Січ", що сформований зі "свободівців" за рішенням партії в червні торік. Він підпорядковується Міністерству внутрішніх справ. Базується батальйон у Слов'янську, ще одна його частина — у Кураховому.
Не так давно "Свобода" провела з'їзд, на якому заявила про перехід "на військові рейки". "Якщо будь-хто ухилиться від мобілізації без відповідних на те причин, буде виключений з лав партії", — сказав лідер цієї політсили Олег Тягнибок. Він також повідомив: націоналісти сформують "Легіон Свободи". До нього увійдуть "свободівці", які добровільно воюють на різних ділянках фронту. Таких близько 500.
До речі, нещодавно до лав Збройних сил України мобілізували колишніх народних депутатів від "Свободи": екс-віце-спікера Руслана Кошулинського, Олексія Кайду та Маркіяна Лопачака.
Певна кількість народних депутатів, з різних фракцій, не пов'язаних напряму зі Збройними силами або МВС, часто відвідують передову, допомагаючи військовослужбовцям захищати інтереси України на Донбасі. Переважно це мажоритарники, які підтримують своїх земляків.
Незважаючи на те, що більшість політичних сил в сенсі захисту батьківщини власноруч добрих прикладів не показують, загалом українцям волі до перемоги над агресором не бракує.
Валентин Бадрак, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, каже, що Володимира Путіна лякає готовність українського народу до протистояння агресії: "Він уже особисто підключається до проведення інформаційно-психологічних операцій для зриву мобілізації. Про це свідчить його заклик до українців ховатися від мобілізації на території Російської Федерації".
3 
1
Коментарі