Директор Центру політичних досліджень "Український барометр" Віктор Небоженко, 54 роки, вважає, що українські політики досі не використали для партійного будівництва багато ідей — наприклад, релігію.
Якими бачите перспективи основних українських політичних гравців — Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко та "Нашої України — Народної самооборони"?
— Найближчим часом відбудеться їхнє переформатування. Бо насправді це партії перехідного типу, які досить довго затрималися на нинішніх позиціях. Усі вони виникли під час боротьби з режимом Леоніда Кучми. На боці тодішнього президента грала Партія регіонів, що мала прийняти від нього владу. БЮТ і "Наша Україна" були в опозиції. Але жодна з них не думала про побудову партійної ідеології чи моделювання партійних схем, усі зосереджувалися виключно на виборах. Вважали, що після них та Майдану все в країні почне працювати саме по собі. А виявилося, не все так просто — треба працювати на повну силу, засукавши рукави. І що вибори автоматично не приводять до вирішення проблем людей.
Жодна з цих партій свого часу не створила партійної машини. Партія регіонів сформувалася як конкретний політичний проект економічних сил. Ставка на регіоналізм — то був лише спосіб досягнення мети.
А що є причиною можливої політичної недовговічності НУ-НС та БЮТу?
— БЮТ сформувався як своєрідна воєнна структура з харизматичним лідером. Якщо з Юлією Тимошенко станеться якась "косметична катастрофа", то партія розвалиться. Тримається ж усе на ній.
Але сама Тимошенко не здатна справлятися з усім одразу. Маючи 33 відсотки голосів виборців, БЮТ не має чіткої розгалуженої партійної системи. Юлія Володимирівна змушена сама розмовляти з населенням, щось розтлумачувати. Це говорить про те, що ця партія — нежива.
А "Наша Україна" сформувалася за принципом політичного паразитизму. Існував образ Ющенка як єдиного лідера. Навколо нього всі й крутилися з 2000-го по 2008 рік. Тепер же всередині партії всі чомусь один на одного ображаються. А свого часу ці люди принципово не побудували нормальної партії. Тому й нинішні непрості розклади всередині НУ-НС невипадкові.
І не допомагає навіть вливання свіжої крові?
— Так, була надія на молодих: В"ячеслава Кириленка, Анатолія Гриценка, симпатичних, проєвропейських. Але вони не допомогли. Незважаючи на нові обличчя, зберігся старий механізм. І ці люди швидко "постаріли". У НУ-НС молодь, але поводяться, як старці.
Тимошенко змушена сама розмовляти з населенням, щось розтлумачувати
Чи є проблемою для БЮТ і Партії регіонів внутрішньопартійний авторитаризм?
— Безумовно. Причому більшою мірою це стосується БЮТу.
Чи вплине на це вступ "Батьківщини" до Європейської народної партії?
— Ні. Тимошенко — прихильник державного регулювання. А Європейська народна партія — сильна права організація. Це міцні енергійні консерватори. Мабуть, оточення Юлії Володимирівни неправильно пояснило їй саме слово "народна". Воно ж жодним чином не означає "соціалістична". Лідерці БЮТу треба було йти до Соцінтерну. Та вона вибрала вигідніший напрямок. Соцінтерн зараз на спаді, Європейська народна партія перспективніша.
То коли відбудеться зміна українських політичних сил?
— Можливо, вже в найближчі півтора року. Розпад нинішніх провідних партій — це трагедія, драма. Та його не уникнути. Нові партії можуть мати схожі назви, нових лідерів та свіжі політичні проекти.
Які ж цінності вони захищатимуть?
— Хтось підтримуватиме НАТО, хтось — самоуправління. Хтось робитиме ставку на багатих, а хтось експлуатуватиме бідність народу. Досі політиками не використано багато ідей. Наприклад, релігійну тематику. Захід почав це робити 1945 року.
Як вплинуть прогнозовані вами процеси на економіку?
— Це не впливатиме на економіку. Вона розвивається окремо від політики ще з 2003-го. Й поява сьогодні у вищій владі того чи іншого непрофесіонала чи корупціонера на стан економіки в цілому більше не впливає.
Чи може змінитися ситуація з розколом країни на схід і захід?
— А схід і захід взагалі не потрібно об"єднувати. У нас сьогодні не дві України, а чотири — це захід, схід, центр і столиця. Причому такий розподіл почався лише з минулого року. На це вплинуло просування Тимошенко на схід. До того ж там уже по-іншому почали ставитися до Партії регіонів. Уже розуміють, що вона вичерпала себе як їхній захисник та нічого не зробила в регіональному плані.
Але навіть із приходом нових партій тенденція розділу країни на чотири частини збережеться. Їх ніколи не можна буде зібрати в єдине ціле. Але в цьому нічого поганого немає. Всі частини взаємозалежні, зв"язані єдиним ланцюгом. Жодна ані політичними, ані конституційними засобами не може відірватися від іншої. Та це не загрожує розколом. Це як у родині. Якщо лише дві частини — розрив можливий. Якщо ж є ще діти, вам уже важко розійтися.
Чи впливатиме Росія на майбутні процеси в Україні?
— Між Росією та Україною постійно існуватиме конкуренція. Спочатку Україна пишалася тим, що в нас процес демократизації відбувається швидше, ніж у росіян. Згодом, після зникнення Георгія Ґонґадзе, в очах Заходу ми стали виглядати гірше за Росію. Втім, ми все одно завжди будемо демократичніші. Росія завжди тяжітиме до авторитаризму. У нас, на відміну від неї, все публічно. Якщо Росія сповідуватиме жорсткий воєнний авторитаризм, Захід інтенсивніше допомагатиме Україні.
3 
1
Коментарі