Україна почала монтаж арки нового безпечного саркофага на Чорнобильській атомній електростанції. Роботи завершать до 2015 року. Вартість будівництва — 980 млн євро. Гроші дають провідні країни світу й міжнародні організації. Для монтажу Арки підготували майданчик, збудували пропускник для перевдягання та санітарної обробки робітників, розповідає старший науковий співробітник Інституту проблем безпеки АЕС Академії наук України 40-річний Сергій Паскевич:
— Конкурс на проект нової захисної оболонки для АЕС проводила Міжнародна комісія. Усім критеріям найбільше відповідала захисна споруда саме у вигляді арки.
Чому проект такий дорогий?
— Арка будується для двох основних цілей — накриття наявного саркофага і створення безпечних умов для демонтажу його нестабільних конструкцій та вилучення радіоактивних паливомістких матеріалів. Тому разом з Аркою створять цілий технологічний комплекс для демонтажу нинішнього укриття та поводження з радіоактивними відходами — системою кранів, спеціальним обладнанням для сортування, переробки та пакування радіоактивних відходів у контейнери, системою радіаційного контролю тощо. Варіант просто законсервувати паливомісткі радіоактивні матеріали четвертого енергоблока там, де вони зараз перебувають, не відповідає законодавству України. Ми не повинні перекладати проблеми утримання саркофага на наступні покоління.
Як вилучатимуть радіоактивні відходи?
— Це найскладніший і, ймовірно, найдорожчий етап. Технології з вилучення паливомістких матеріалів з укриття перебувають на рівні наукової гіпотези.
Розташування високоактивних матеріалів у саркофазі переважно відоме — радіоактивна лава пропалила чотири поверхи приміщень під реактором, там розтеклася й закам'яніла. Потрібно обладнати безпечні шляхи доступу до неї, доправити механізми, що проведуть решту робіт — подрібнять радіоактивні відходи, перемістять їх у контейнери. Необхідно звести спеціальне сховище, де будуть захоронені контейнери з цими радіоактивними матеріалами. Відповідно до нашого законодавства, ці відходи треба ховати дуже глибоко під землею. Таке захоронення не слід плутати зі сховищем відпрацьованого ядерного палива. Радіоактивні відходи ми ніколи не використовуватимемо, а відпрацьоване паливо — це сировина, яку можна заново переробити.
Більшість робіт із вилучення відходів триватиме за мінімальної участі людини. Думаю, за допомогою робототехніки. Інститут проблем безпеки АЕС має певну технічну базу для розробки прототипів роботів, що здатні досліджувати саркофаг. Але промислові варіанти роботизованих систем треба розробити.
Яка ймовірність обвалу саркофага, що звели 1986 року?
— 2008-го завершили великий обсяг робіт з укріплення його нестабільних конструкцій. Усі державні й міжнародні органи контролю засвідчили, що ризик можливого обвалу істотно знижений до 2023 року. До цього часу необхідно звести захисну споруду й виконати демонтаж старих конструкцій саркофага.
Чутки про обвал стіни саркофага з'являються саме під час робіт з укріплення його конструкцій. Мабуть, хтось не розуміє, що роблять на об'єкті, і драматизує ситуацію. Люди до цього схильні, особливо що стосується ЧАЕС. Але все, що відбувається на майданчику, щогодинно контролюється, зокрема й міжнародними експертами.
Чому щоразу озвучують різну ціну нового укриття?
— Виникають непередбачувані проблеми, які затримують будівництво і призводять до збільшення витрат. Наприклад, під час зведення фундаменту Арки під землею виявили кран, що залишився після ліквідації аварії на ЧАЕС. Потім знайшли ще три подібні об'єкти. Щоразу роботи доводилося зупиняти — діставати те, що заважало. Ніхто не гарантує, що таких перешкод не буде й далі.
Фінансування будівництва відбувається через Європейський банк реконструкції та розвитку. Він жорстко контролює всі витрати. Це унеможливлює корупцію, на мій погляд.
Деякі екологи вважають, що арка — це ілюзія безпеки.
— Тема спорудження саркофага, на жаль, є інструментом для самореклами, яким користаються не тільки політики, а й так звані екологи. Справді, укриття є певною загрозою опромінення населення України, але ця загроза гіпотетична. Над уникненням аварії на цьому об'єкті щоденно працюють сотні спеціалістів. Натомість в Україні є уражені Чорнобилем території, на яких 180 тисяч дітей опромінюються від двох до 10 разів більше за допустимі норми. Чому ці екологи чи громадські організації не проявляють зацікавленості в розв'язанні їхніх не гіпотетичних, а наявних проблем? Екологічні організації мають великі повноваження: вони можуть запросити будь-яку інформацію на ЧАЕС в Міністерстві з надзвичайних ситуацій чи подати свої обґрунтування недоречності будівництва того чи іншого об'єкта. Я не пам'ятаю такого обґрунтуванння.
2 
1
Коментарі
1