— Не думаю, що запроваджені Європою та США санкції — критичні для Росії зараз. Вони не приведуть до різкої зміни її політики, — каже політолог Петро Олещук, 30 років. — Ефект від санкцій Кремль відчує за кілька місяців—півроку. Що то будуть за збитки, сказати складно. Обмеження у нафтогазовій індустрії означають, що Європа не постачатиме обладнання у РФ для видобутку газу й нафти. Друге, Росії буде важче отримувати від Європи та США позики і кредити. У довготривалій перспективі це буде досить негативно. Бо Росія має багато позичених грошей. Їх треба повертати й перепозичати. А в кого, якщо є обмеження?
До списку санкцій потрапили четверо людей із найближчого оточення Путіна.
— Вони не з першої політичної ліги. Тим більше, не є самостійними гравцями. Якийсь час не світитимуться. Хтось інший візьме на себе функції гаманця Путіна. От якби Європа повністю перекрила можливості для всього класу російських чиновників — інша річ. А так це швидше демонстрація сили, ніж реальне її застосування. Європейцям краще взятися за ревізію власності росіян у Європі. Там має бути багато цікавого.
Краще, щоб санкції вплинули на простих росіян?
— Коли санкції б'ють по громадянах — це впливає на громадську думку. Вона — на уряд, а той коригує свою політику. Та у випадку Росії це навряд чи спрацює. Там із радянських часів жива позиція оточеної фортеці щодо всього світу. Санкції можуть лише посилити антизахідні настрої. Крайнім буде не Путін, а Захід. Мовляв, заздрить, що Росія встає з колін, тому тисне на неї. Отак приблизно всі ці європейські санкції сприймають у Росії.
Тоді заходи впливу мали б частково зачепити споживання енергоносіїв із Росії?
— Доки Європа реально не почне знижувати споживання російського газу й нафти, нічого не буде. Кожне євро, що вони платять, — це потенційні гроші на війну. Навіть не повністю відмовитися, а хоча б частково. Тут будь-які цифри будуть дієві, бо йдеться про дуже серйозні суми збитків. А енергоносії — це єдине й основне джерело знаменитої російської стабільності. Не буде газових грошей — не буде стабільності. Росія не витрачала б гроші на тероризм у сусідній країні, а думала б, як втримати порядок у своїй.
Паралельно слід проводити роботу з Іраном щодо його повернення на газовий ринок. Це знизить ціну на газ. Разом із диверсифікацією залежності російських енергоносіїв — це для РФ буде дуже відчутним. Як справедливо казав Джон Маккейн (американський політик. — "ГПУ"), Росія — це озброєна бензоколонка. Прибери з неї бензин — перетвориться на металобрухт. Це всі розуміють, але вголос про таке можуть говорити тільки американці. Вони не залежні від Росії.
Підхід Європи — поверховий і не надто ефективний. Ті часткові заходи, досить повільні та поетапні, свідчать, що крайньої межі вони не перейдуть. Коли почалася анексія Криму, в Європі всі говорили, що запровадять серйозні санкції. Нічого не сталося. І так далі — до обіцяних санкцій третього рівня. А Росія це сприймає так: якщо обіцяють та не застосовують — значить, і не будуть. Це розв'язує їй руки. Якраз така політика значною мірою й спровокувала війну на Донбасі.
Європа зволікала із санкціями майже півроку. Ситуацію переламав збитий Боїнг?
— Це вплинуло на громадську думку. Європейські політики зрозуміли, що їхні виборці цікавитимуться, чому вони не реагують на агресора, який винен у смерті їхніх співвітчизників. Доти, певно, не було розуміння, що війна стосується і Європи теж. Останні роки Росія активно насаджувала думку, що Україна — насправді її територія, яку штучно відокремили. І це було досить вкорінене серед багатьох європейців. Багато хто там досі не розуміє, чим Україна відрізняється від Росії, в чому взагалі проблема. Мовляв, РФ своє забере й на цьому зупиниться. Україна в Європі для багатьох незрозуміла.
Навіть для таких політиків, як канцлер Німеччини Анґела Меркель і французький президент Франсуа Олланд?
— От вони все дуже добре розуміють. У них прагматичні інтереси. Для них події в Україні — це можливість продемонструвати, що вони не є придатками США, а самостійні політичні гравці. Між Європою і Росією економічні зв'язки останнім часом тільки поглиблювалися. За великим рахунком, Європу влаштовує стан справ у РФ, режим та загалом політична система. Вона забезпечує можливість отримувати природні ресурси за ціною, що її влаштовує. Росія — також досить великий ринок збуту для них навіть у плані продажу зброї. Тому змінювати все це Європа не хоче.
1 
1
Коментарі