Біди білорусів почалися з байдужості до своєї мови

"Здається, ми програли", — заявила білоруська опозиціонерка Світлана Тихановська. І додала, що люди бояться і втомилися протестувати.

Результатом цього програшу стали жорстокі репресії з боку режиму Олександра Лукашенка до тих, хто брав участь у протестах проти фальсифікації президентських виборів. Людей звільняють з роботи, кидають за ґрати, катують, калічать, ґвалтують.

Декілька років тому у складі делегації Спілки письменників України я побував на Шевченківському святі у Вінниці. Туди запросили делегації з різних країн, у тому числі з Білорусі. Молода поетеса і співачка Тетяна розповіла, що напередодні її звільнили з Мінської філармонії за те, що вона принципово завжди розмовляє рідною мовою.

Весела й розкута Таццяна — так її звали білоруською — стала душею товариства в ці дні. Вона співала вечорами під гітару білоруські й українські пісні та старовинні російські романси, розповідала про життя інтелігенції в своїй країні.

Ми спілкувалися кожен своєю мовою і розумілися без перекладача. Таня захоп­лювалася українцями за те, що вийшли на Майдан, що змогли дати відсіч північному агресору. За те, що в нас свобода слова, можна вільно говорити українською. Що ми можемо без боязні обговорювати події в країні, критикувати президента чи мера, політиків і депутатів та періодично змінювати владу.

На заключному концерті, коли на сцені виступав хор імені Верьовки з народними піснями і танцями, Тетяна розплакалася від розчулення. Зітхала, що в них таке неможливе. Говорила, що молоді люди білоруської не знають і вважають себе "русскімі". А народні пісні й танці майже нікого не цікавлять.

Інший письменник із Білорусі розповів, як виступав з колегою в сільській школі у Брестській області. Наприкінці зустрічі п'ятикласник запитав його, звідки він так добре знає польську мову. Хлопчина переплутав її з білоруською. Школярі вже не знають, як звучить мова їхніх пращурів.

У національно-визвольній боротьбі мова нації є головним маркером і духовним чинником. Понад 100 років тому Леся Українка писала:

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирає мову, — додала в наш час Ліна Костенко.

Біди білорусів почалися з байдужості до своєї мови й культури та втрати національної ідентичності. Але вони цього поки що не розуміють. Тому і програли. Хоча шини з БєлАЗів набагато більші та грізніші, ніж в автівках українців.

×